Ванжулів
Ванжу́лів — село в Україні, у Лановецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2020 року центр сільської ради, якій було підпорядковане село Мала Карначівка.
| село Ванжулів | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Тер. громада | Лановецька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61020090050092020 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1477 |
| Населення | 467 |
| Поштовий індекс | 47442 |
| Телефонний код | +380 3549 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°47′26″ пн. ш. 26°4′52″ сх. д. / 49.79056° пн. ш. 26.08111° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
39 км |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47402, Тернопільська обл., Кременецький р-н, м. Ланівці, вул. Незалежності, 34 |
| Карта | |
  Ванжулів | |
 Ванжулів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Розташоване на берегах річки Буглівка, за 5 км від центру громади і 9 км від найближчої залізничної станції Ланівці. Населення — 467 осіб (2001).
Преісторія
ред.Біля Ванжулова досліджено поселення пізнього палеоліту та поселення черняхівської культури.
Історія
ред.Перша писемна згадка — 15 століття.
Належало князям Вишневецьким та Збаразьким.
Згідно з поборовим реєстром Кременецького повіту 1583 року поселення було власністю княгині О. Вишневецької.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Лановецької міської громади. [1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Лановецького району, село увійшло до складу Кременецького району.[2]
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними [3]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 465 | 99.57% |
| російська | 2 | 0.43% |
| Усього | 467 | 100% |
Пам'ятки
ред.Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1750; дерев'яна), дві каплички (1896).
Споруджені «фігура» (згідно з переказами — 17 століття; дерев'яна), кам'яна стела, на якій — напис латинською мовою (1892), пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1975).
Є пам'ятка природи — дика груша (понад 300 років, взята під державну охорону). А також відоме джерело Біла Криниця
Соціальна сфера
ред.Діють загальноосвітня школа І-II ступенів, бібліотека, 2 магазини, будинок культури.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- художник І. Гуменюк;
- Микола Левчук — український історик, археолог, краєзнавець, педагог. Член ВУСК та НТШ;
- Ігор Адамчук — правник, генерал-майор міліції;
- Юхим Макотерський[4]. — краєзнавець, громадський діяч;
- Василь Черній — політичний діяч .
Галерея
ред.-
Дерев'яна церква -
Придорожна каплиця -
Приміщення середньої школи -
Пам'ятна дошка на приміщенні школи -
Церква Різдва Пресвятої Богородиці -
Ванжулів -
Каплиця -
Статуя Божої Матері -
Краєвид біля села
.jpg)
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Дем'янова І. Макотерський Юхим Фотійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 369—370. — ISBN 978-966-528-318-8.
Література
ред.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Басюк Г., Бригадир В., Уніят В. Ванжулів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 221. — ISBN 966-528-197-6.
- Церква в ім'я Пресвятої Богородиці у селі Ванжулів [Текст]: історико-краєзнавчий нарис / ред. В. Богачук. — Т.: Принтер-інформ, 2006. — 18с — (храми Лановеччини).