Вакуловський Віктор Вікторович
Ві́ктор Ві́кторович Вакуло́вський (*6 жовтня 1895, Велика Загорівка — †26 листопада 1974, Філадельфія) — військовий і громадський діяч, член Вищого проводу Гетьманського руху[джерело?]; сотник піхоти Армії УНР.
| Віктор Вікторович Вакуловський | ||
|---|---|---|
 Сотник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
6 жовтня 1895 Велика Загорівка | |
| Смерть |
26 листопада 1974 (79 років) Філадельфія | |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1918–1921 | |
| Приналежність |
УНР | |
| Вид ЗС |
 Армія УНР | |
| Формування | Запорозький корпус | |
| Війни / битви | Радянсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста.
Життєпис ред.
У «Curriculum vitae» зазначав:
Я, громадянин УНР, Віктор Вікторович Вакуловський, родом українець, віри православної. В травні 1905 року витримав іспит на підготовчу клясу Чернігівської реальної школи, в котрій, дійшовши до 3 кляси, перевівся до Чернігівської хлоп’ячої гімназії (17 серпня 1909 р.), де й закінчив освіту 4 червня 1915 року. По закінченню гімназії поступив до Університету Св. Володимира на правничий факультет. Лекції слухав до 1 грудня 1915 року. 1 травня 1916 р. добровільно поступив у Київську Костянтинівську військову школу, котру закінчив 1 жовтня 1916 року. Повернувшись додому 1918 року, не маючи матеріальних засобів продовжувати освіту, поступив на службу в Скарбову палату в м. Чернігові. 
В українській армії УНР — з листопада 1918 року. Очевидно, служив у Наливайківському полку Запорозької дивізії.
Учасник Першого зимового походу.
Лицар Залізного хреста.
Інтернований 21 листопада 1920 року.
У 1922 року зарахований на агрономічний відділ агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії. Дипломна робота «Асиміляція азоту бактеріями та його значіння для практичного хліборобства». Диплом УГА здобув 15 квітня 1927 року.
Батько, Віктор Аркадійович Вакуловський, у 1922 році мешкав у Чернігові. З дружиною Галиною пустив у світ дочок Вікторію і Маріанну.
У 1928-1939 роках розбудовував філії товариства «Сільський господар» у Рогатинському, Галицькому, Ходорівському і Перемишлянському повітах.
Переслідувався польською владою.
Автор статей на сьльсько-господарські теми у журналах та американській газеті «Свобода».
Іван Поритко назвав його «знаменитим бойовим старшиною української армії, визначним громадянином, чесною людиною, добрим співпрацівником і другом», стверджував, що він «солідно сповняв свої життьові обов'язки».
Джерела ред.
- Поритко І. Пам'яті сл. П. інж. Віктора Вакуловського // Свобода (Джерзі Ситі і Ню Йорк, СІЛА). — 1975. -№ 5. — 9 січня. — С. 6.
- Некролог // Свобода (Джерзі Ситі і Ню Йорк, СПІА). — 1974. — № 216. — 29 листопада. — С. 3.
- Українська господарська академія в Ч. С.Р., Подєбради, 1922—1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради — Реґенсбурґ -Мюнхен, 1932—1972 / Голов. ред. О. Козловський. — Нью-Йорк: видання абсольвентів Української господарської
академії і Українського технічно-господарського інституту, 1972.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. -On. 1. — Спр. 784. — Арк. 6 — 6 зв., 22.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
