Відкрити головне меню

Білоруський вокзал (фільм)

«Білоруський вокзал» (рос. «Белорусский вокзал») — російський радянський художній фільм 1970 року про зустріч колишніх вояків через 25 років після війни. Перша повнометражна картина режисера Андрія Смирнова.

Білоруський вокзалPicto infobox cinema.png
рос. Белорусский вокзал
Жанр Драма
Режисер Андрій Смирнов
Сценарист Вадим Трунін
У головних
ролях
Раїса Куркіна
Євген Леонов
Анатолій Папанов
Олексій Глазирін
Ніна Ургант
Любов Соколова
Маргарита Терехова
Оператор Павло Лєбєшєв
Композитор Альфред Шнітке
Кінокомпанія Мосфільм
Тривалість 101 хв.
Мова російська
Країна СРСР
Рік 1970
IMDb ID 0128960

Фільм був удостоєний Головної премії на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах в 1971 році.

Сюжетна лініяРедагувати

Це досить «московська» кінострічка. Саме з Білоруського вокзалу в Москві на фронт йшли ешелони з вояками. Саме в Москві зустрілись ветерани з приводу смерті свого колишнього командира. У фільмі його не буде, покажуть лише коротке поховання на цвинтарі. Виникало декілька несподіваних питань :

  • Чому не збиралися раніше?
  • Чому не підтримували дружніх стосунків, якщо так міцно приятелювали на фронті ?
  • Чому так незатишно встоєнні в повоєннє життя, що не зустрічаються роками ?

Кінострічка дасть відповіді далеко не на всі запитання. Вони різні за фахом, характером і престижем в повоєнний період. Але журналіст, директор заводу, слюсар і бухгалтер потроху віднайдуть спільну мову і мимоволі згадають і свою молодість, і колишню дружбу, і 10-й десантний батальйон. Адже це люди з різними та цікавими біографіями, що не дуже вписуються в сучасну, моторошну і дріб'язку, радянську дійсність. Актору Анатолію Папанову дістались пророчі слова, що на війні їм було легше, бо там відразу було зрозуміло : ось — свої, а там — вороги. В радянській сучасності все переплуталось і змішалось.

Ми побачимо дві родини — та, що у персонажа Леонова і у медсестри. Леонову знадобились усі його акторські іпостасі у фільмі — і комедійні, і драматичні. І мимоволі забулись і його непрестижний за фільмом фах, і підстаркувата зовнішність, і те, що він сам не воював. Він добре відтворив представника фронтового покоління, про вдячність до якого забули навіть по фільму.

У бідній квартирці батальйонної медсестри вони переживуть найкращі хвилини своєї сумбурної зустрічі, які їм не могли дати а ні байдуже московське кафе, а ні часи вештання по негостинному місту Москва. Серед найкращих моментів фільму — пісня Булата Окуджави «Нам нужна одна победа[ru]»:

Лишь только бой угас,
Звучит другой приказ,
И командир сойдёт с ума,
Разыскивая нас.
Когда-нибудь мы вспомним это,
И не поверится самим...

АкториРедагувати

 
Білоруський вокзал у Москві.

та ін.

Знімальна групаРедагувати

ПреміяРедагувати

  • Головна нагорода на Фестивалі сучасної кінематографії в місті Карлові Вари, 1971 р.

ПосиланняРедагувати