Відкрити головне меню

Куркіна Раїса Семенівна (нар. 7 жовтня 1927, с. Покровка) — радянська і російська актриса. Заслужена артистка РРФСР (1974).

Куркіна Раїса Семенівна
Народилася 7 жовтня 1927(1927-10-07)[1] (92 роки)
Тульська область, РСФРР, СРСР
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність акторка
Alma mater Московський інститут сходознавстваd і Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності з 1955 — тепер. час
IMDb nm0475771
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР

Народилася 2 жовтня 1927 р. в селі Покровка Тульської області. Вчилася в Московському інституті сходознавства (19501952), до вступу в інститут сім років працювала вихователькою в дитячому садку.[2]

Закінчила Театральне училище ім. Б. Щукіна (1956). З 1956-го року — актриса Театра-студії кіноактора.

Дебютувала у кіно в фільмі «Гість з Кубані» (1955, Катя Горбань). Зіграла близько сімдесяти ролей (переважно другого плану), в числі яких: «Берези в степу» (1956, Марія), «На острові Далекому …» (1957, Даша Соколова), «Ідіот» (1958, Аделаїда Єпанчина), «Пора тайгового підсніжника» (1958, Анна), «Час літніх відпусток» (1958, Світлана Іванівна Панишко), «Тиша» (1960, Ольга), «Павлуха» (1962, Зіна), «Ташкент — місто хлібне» (1967, медсестра), «Біле сонце пустелі» (1969, Настасья, дружина Верещагіна), «Білоруський вокзал» (1970, Лідія Матвєєва, вдова однополчанина), «Афоня» (1975, Фрося — тітка Афоні), «Зірка привабливого щастя» (1975, Софія Олександрівна Раєвська), «Два капітани» (1976, дружина доктора), «Міміно» (1977, суддя), «Ліс, в який ти ніколи не ввійдеш» (1978, Вілена Федорівна), «Мелодія на два голоси» (1980, Борисоглібська), «Сльози крапали» (1982, епізод), «Не можу сказати „прощай“» (1982, Надія Іванівна, лікар) та ін.

Знялась в українських стрічках: «Ця тверда земля» (1967, Надія), «Пам'ять землі» (1976, т/с, Настя), «Дощ у чужому місті» (1979, т/ф, Ганна Денисівна, адміністратор готелю), «Хліб дитинства мого» (1977, мати Васька), «Мужність» (1980, 5 с., мати Діни Ярцевої), «Історія одного кохання» (1981, т/ф), «Раптовий викид» (1983, мати Сергія), «Добрі наміри» (1984, Салтикова Євдокія Петрівна), «До розслідування приступити» («Версія», 1986, Марина Гнатівна Царькова), «Моя люба…» (1987, мати).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.223;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд: Наши любимые фильмы. М., 2001. — С.152, 209.