Біле сонце пустелі

радянський фільм

«Біле сонце пустелі» (рос. «Белое солнце пустыни») — радянський фільм режисера Володимира Мотиля, знятий у 1970 році на кіностудіях «Мосфільм» (Москва) та «Ленфільм» (Ленінград).

Біле сонце пустеліPicto infobox cinema.png
рос. Белое солнце пустыни
Памятник Сухову 1.jpg
Скульптура в Донецьку.
Жанр Істерн
Режисер Володимир Мотиль
Сценарист Рустам Ібрагімбеков
Валентин Єжов
У головних
ролях
Анатолій Кузнєцов
Павло Луспекаєв
Спартак Мішулін
Кахі Кавсадзе
Микола Годовиков
Оператор Розовський Едуард Олександровичd
Композитор Шварц Ісаак Йосипович
Кінокомпанія Експериментальне творче об'єднання
«Мосфільм» (Москва)
«Ленфільм» (Ленінград)
Дистриб'ютор Ленфільм
Тривалість 84 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Рік 1970
Кошторис 650 000 ₽
IMDb ID 0066565
CMNS: Біле сонце пустелі у Вікісховищі

СюжетРедагувати

Дія фільму відбувається на початку 1920-х років на східному березі Каспійського моря. Закінчилася громадянська війна, але в Середній Азії басмачі продовжують чинити опір радянській владі. Червоноармієць Федір Іванович Сухов повертається через пустелю додому, в Росію, до дружини Катерини Матвіївні. На початку він звільняє місцевого жителя Саїда, закопаного по шию в пісок.

Виявляється, на болісну смерть Саїда залишив бандит Джавдет, який убив його батька і забрав все майно. Далі Сухову зустрічається загін червоного командира Рахімова, який переслідує іншого бандита — Чорного Абдулу та його банду. Раніше Абдула втік з фортеці і залишив там своїх дружин. Над ними нависла смертельна загроза: якщо чоловік не може забрати всіх дружин з собою, він вбиває їх. Рахімов вмовляє Сухова затриматися і охороняти дружин Абдули, а сам вирушає за Абдулою в погоню, відрядивши в помічники Сухову молодого червоноармійця Петруху.

Сухов супроводжує колишніх дружин Абдули в найближче приморське селище Педжент. Незабаром туди приходить і Абдулла зі своєю бандою, плануючи тут морем переправитися за кордон.

За зброєю і підтримкою Сухов звертається на колишній пост царської митниці до його начальника, Павла Артемійовича Верещагіна, але отримує відмову. Тоді він ремонтує старий кулемет «Льюїс», знаходить ящик з динамітом і мінує єдиний баркас у берега. Сухову вдається захопити Абдулу в полон, але той тікає, убивши Петруху і наймолодшу з дружин — 15-річну Гюльчатай. Пізніше Сухов виводить гарем з Педженту через підземний хід, який йому показав Лебедєв, хранитель місцевого музею.

Втікачі ховаються разом в старому нафтовому резервуарі, де їх беруть в облогу бандити. Дізнавшись про загибель Петрухи, який йому сподобався, Верещагін відбиває у басмачів баркас, направляє його до берега, не знаючи, що баркас замінований, і гине під час вибуху. Сухов не зміг запобігти його загибелі. У момент вибуху він вибирається з резервуара і за допомогою Саїда знищує всіх бандитів. Гарем передають під опіку Рахімова, а Сухов відновлює свій шлях на батьківщину.

У фільмі знімалисяРедагувати

ПосиланняРедагувати