Білогірський район (АРК, 1921—2023)

район Криму
(Перенаправлено з Білогірський район (АРК))


Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район, крим. Qarasuvbazar rayonı) — колишній район у складі Автономної Республіки Крим, зараз входить до складу нового Білогірського району.

Білогірський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Автономна Республіка Крим
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Автономна Республіка Крим
Код КАТОТТГ: UA01040000000069938
Утворений: 1917
Населення: 64359 (на 1.01.2019)
Площа: 1894 км²
Густота: 33.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6559
Поштові індекси: 97600—97661
Населені пункти та ради
Районний центр: Білогірськ
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 17
Міста: 1
Смт: 1
Села: 76
Селища: 2
Районна влада
Голова ради: Худоба Степан Сергійович
Голова РДА: Русецький Олег Леонідович[1]
Вебсторінка: Білогірська РДА
Адреса: 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Миру, 1
Мапа
Мапа

Білогірський район у Вікісховищі

Розташовувався у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області й Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.

Загальні відомості ред.

На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Ічкінським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськими радами та із Сімферопольським районом на заході.

Красногвардійський район Нижньогірський район Совєтський район
Сімферопольський район   Кіровський район
Сімферопольський район Алуштинська міська рада Судацька міська рада

Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.

Адміністративний склад ред.

До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:

  • Білогірська міськрада;

одній селищній:

  • Зуйська селищна рада;

та 17 сільським радам:

  • Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.

Населення ред.

Розподіл населення за віком та статтю (2001)[2]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 31 190 6026 4887 9415 7635 3140 87
Жінки 34 711 5822 4960 9583 8433 5554 359


Національний склад населення району за переписом 2001 та 2014 років [1]

2001 2014
чисельність частка, % чисельність частка, %
росіяни 32 706 49,2 31 284 51,8
кримські татари 19 425 29,2 18 623 30,8
українці 10 749 16,2 6 009 9,9
білоруси 622 0,9 322 0,5
татари 454 0,7 1 809 3,0
греки 263 0,4 210 0,4
поляки 193 0,3 133 0,2
вірмени 190 0,3 202 0,3
узбеки 130 0,2 149 0,3
німці 102 0,2 55 0,1
молдовани 87 0,1 57 0,1

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом (2001)[3]

російська кримськотатарська українська
Білогірський район 60,4 28,9 7,9
м. Білогірськ 62,8 27,6 7,5
смт Зуя 66,9 20,6 4,8
Ароматнівська сільрада 69,1 19,4 10,7
Багатівська сільрада 51,3 40,2 7,5
Василівська сільрада 65,6 23,1 6,6
Вишеннська сільрада 58,2 34,5 6,5
Зеленогірська сільрада 56,7 30,6 11,5
Земляничненська сільрада 45,1 48,0 5,4
Зибинська сільрада 78,8 6,7 11,4
Криничненська сільрада 74,2 14,8 9,8
Кримрозівська сільрада 79,5 13,1 5,9
Курська сільрада 69,2 27,2 3,1
Мельнична сільрада 50,0 35,7 12,4
Мічурінська сільрада 45,0 48,9 5,1
Муромська сільрада 51,2 30,8 13,4
Новожилівська сільрада 39,3 46,9 10,1
Русаківська сільрада 65,8 18,8 13,4
Цвіточненська сільрада 45,4 44,3 8,9
Чорнопільська сільрада 50,9 37,5 8,0

Історія ред.

Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзової доби (3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.

Природні ресурси ред.

Переважають чорноземи карбонатні та південні (48% площі району), гірсько-лісові (бурі) і гірсько-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).

Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.

У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.

Корисні копалини ред.

З корисних копалин поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.

Водоймища ред.

До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.

Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.

Економіка ред.

Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.

Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.

Під сільськогосподарські угіддя — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами та виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.

На території району розміщено 10 промислових підприємств, які виробляють будівельні матеріали, харчові продукти та винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірський завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із перероблення ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).

На території району розміщено «Парк левів "Тайган"».

Транспорт ред.

Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Р23: Сімферополь — Феодосія — Керч.

Соціальна сфера ред.

На території району: професійно-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки та 31 фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятники ред.

Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).

Примітки ред.

  1. Розпорядження Президента України від 14 травня 2010 року № 746/2010-рп «Про призначення О.Русецького головою Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим»
  2. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, 5 річні вікові групи, Рік, Категорія населення , Стать [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. 
  3. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 3 квітня 2013. 

Посилання ред.