Відкрити головне меню

Мико́ла Іва́нович Біли́нський (* 16 січня 1852, Вінниця — 1930-і, Кам'янець-Подільський) — український історик, етнограф, мовознавець.

Біографічні відомостіРедагувати

1875 року закінчив історико-філологічний факультет Університету святого Володимира в Києві.

У 1875—1877 роках викладав російську та латинську мову в Кам'янець-Подільській чоловічій гімназії [1]. Зазнав переслідувань «за симпатії до українства». У червні 1877 року Білинського перевели на службу до міста Уральськ (Росія). До Уральська не поїхав, звільнився. Став заробляти на життя приватними лекціями в Києві.

Наприкінці 1870-х років приєднався до руху «культурників», брав участь у діяльності студентських гуртків, згодом у «Старій громаді», «Просвіті».

Працював у редакціях газет (Співробітник київських газет «Труд», «Зоря»). Перебував на чиновницькій службі в Києві, Житомирі, Херсоні, Одесі: від 1885 року — у Житомирі службовець Контролю поліських залізниць, від вересня 1887 року — співробітник Херсонської казенної палати, від 1888 року — податковий інспектор у Олександрії Херсонської губернії, від 1893 року — податковий інспектор в Одесі.

Допомагав Борисові Грінченкові в підготовці «Словаря української мови».

У 1895—1897 роках був співвласником ілюстрованого тижневика «По морю и суше», але оскільки видання не мало успіху, його друкування припинили.

1910 року через хворобу звільнився, повернувся до Вінниці. Ініціював і брав участь у встановленні пам'ятника українському композитору Петрові Ніщинському на його могилі в селі Ворошилівка Вінницького повіту.

Від 1911 року співробітник газет «Винницкий голос», «Слово Подолии», де публікував краєзнавчо-етнографічні нариси.

Від 1921 року бібліотекар і консультант Вінницької філії Всенародної бібліотеки УАН. Входив до складу Кабінету виучування Поділля.

1926 року виїхав до Кам'янця-Подільського. Точна дата та обставини смерті невідомі.

ПраціРедагувати

  • Пісня про панщину. — Женева, 1876.
  • Життя і діяльність Кармалюка на підставі судових актів та народних пісень. — Вінниця, 1924.
  • Назва Вінниці та її транскрипція. — Вінниця, 1925.
  • Вінницький замок: Історичний нарис з доби 16—18 століть. — Вінниця, 1926.
  • Часописи Поділля: Історико-бібліографічний збірник. — Вінниця, 1927—1928 (у співавторстві).
  • З минулого пережитого 1870—1888 // Україна. — 1928. — Книга 2.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Білінський М. Автобіографія // Білінський М. Вінницький Замок: Історичний нарис з доби 16—18 століть. — Вінниця, 1926. — С. III—V.
  • Подолинний А. М. Білинський Микола Іванович // Енциклопедія сучасної України / Нац. акад. наук України, Наук. т-во ім. Шевченка, Координац. бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — Редкол. І. М. Дзюба (співголова), А. І. Жуковський (співголова) (та ін.). — К. : [б. в.], 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 794.
  • Кароєва Л. Р. Вчені-етнографи Поділля // Проблеми етнографії, фольклору і соціальної географії Поділля. — Кам'янець-Подільський, 1992. — С. 11—12.
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 129—130.
  • Подолинний А. М. Білінський Микола Іванович // З-над Божої ріки: Літературний біобібліографічний словник Вінниччини. — Вінниця, 2001. — С. 24.
  • Сидоренко Н. Білинський Микола Іванович // Українська журналістика в іменах. — Випуск 9. — Львів, 2002.
  • Ольга Малюта. Білінський Микола Іванович // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Інститут історії України НАН України. — Київ, 2006. — Випуск 2. — Частина 3. — С. 17—19. — (Серія «Українські історики»).
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; відп. ред. Л.А. Дубровіна ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – К.: НБУВ, 2017. – С. 50–51. ISBN 978-966-02-8536-1 http://irbis-nbuv.gov.ua/E_LIB/PDF/EIF0000083.pdf