Ніщинський Петро Іванович

Український перекладач, поет, письменник

Ніщинський Петро Іванович
Nishchynsky.jpg
Ім'я при народженні Ніщинський Петро Іванович
Псевдо Петро Байда
Народився 9 вересня (21 вересня) 1832(1832-09-21)
Неменка, Жаданівська волость, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 4 березня (16 березня) 1896(1896-03-16) (63 роки)
Ворошилівка, Тиврівська волость, Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Громадянство Російська імперія
Національність українець
Діяльність композитор, поет
Сфера роботи музика[1] і поезія[1]
Alma mater Київська духовна семінарія[2] і Афінський національний університет імені Каподистрії (1856)[2]
Мова творів українська

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Петро́ Іва́нович Ніщи́нський (псевдонім Петро Байда; 9 (21) вересня 1832(18320921) — 4 (16) березня 1896) — український композитор і поет-перекладач. Дід актора Вадима Левицького.

ЖиттєписРедагувати

 
Будинок в Одесі, в якому жили П. І. Ніщинський і М. М. Аркас — композитор, Ніжинська, 14
 
Могила Петра Ніщинського

Народився у селі Неменка (тепер Іллінецького району Вінницької області).

Навчався у Київській духовній семінарії.

1856 року закінчив Афінський університет (філософський і богословський факультети), пізніше — здобув ступені магістра наук.

Після повернення на батьківщину викладав російську і грецьку мови у навчальних закладах Петербурга (185760), Одеси1860), Ананьєва1855, тепер Одеська область), Бердянська (188890).

З 1880 року жив у Ворошилівці (тепер Тиврівського району Вінницької області).

Помер 4 березня 1896 року в селі Ворошилівка на Вінниччині, де гостював у своєї доньки. Там і похований.

ТворчістьРедагувати

Збирав та здійснював обробку українських народних пісень («Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. 1875 року Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави «Назар Стодоля» Т. Шевченка (вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді). Широковідомим став чоловічий хор з «Вечорниць» — «Закувала та сива зозуля».

Ніщинський підтримував зв'язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами М. Лисенком, М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, П. Саксаганським, А. Желябовим та ін.

Ніщинський перекладав на українську мову твори античних класиків («Антігону» Софокла, 1883; «Одіссею» Гомера, 1889, 1892; 6 пісень з «Іліади» Гомера, 190203), а також переклав на грецьку мову «Слово о полку Ігоревім» (1881).

Автор підручника з грецької граматики та розвідок про грецьку музику.

Пам'ятьРедагувати

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Пархоменко Л. Петро Ніщинський.— К., 1989.
  • Народна творчість та етнографія. — 1991. — С.57-61
  • Українська музична культура. — Любов Кияновська — 2000. — С.35-40.

ПриміткиРедагувати