Білий Камінь (Чечельницький район)

село в Чечельницькому районі Вінницької області України

Бі́лий Ка́мінь — село Гайсинського району Вінницької області, біля станції Яланець 2.

село Білий Камінь
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Гайсинський район
Рада Білокамінська сільська рада
Код КОАТУУ 0525080401
Основні дані
Засноване 1750
Населення 877
Площа 2,8 км²
Густота населення 313,210 осіб/км²
Поштовий індекс 24814
Телефонний код +380 4351
Географічні дані
Географічні координати 48°16′02″ пн. ш. 29°22′30″ сх. д. / 48.26722° пн. ш. 29.37500° сх. д. / 48.26722; 29.37500Координати: 48°16′02″ пн. ш. 29°22′30″ сх. д. / 48.26722° пн. ш. 29.37500° сх. д. / 48.26722; 29.37500
Найближча залізнична станція Яланець 2
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 24814 с. Білий Камінь, Чечельницький район, Вінницька область, вул. Першотравнева, 141
Карта
Білий Камінь. Карта розташування: Україна
Білий Камінь
Білий Камінь
Білий Камінь. Карта розташування: Вінницька область
Білий Камінь
Білий Камінь
Мапа

Історія виникнення селаРедагувати

Село Білий Камінь виникло понад двісті років тому на місці мішаного лісу і невеличкої річки.

Через село проходив Кучманський шлях. Вся територія була вкрита густим лісом, у якому протікала річка Рогізка. Через річку було споруджено міст, що був єдиною переправою. На заході і на сході знаходилися дві гори з крутими схилами, з яких було видно дорогу. Тому козаки влаштовували тут свої укріплені дозори — «січі». Спочатку східну гору називали Рогізківською, а після побудови дозору обидві гори стали називати Січовими. Біля мосту був великий білий камінь, поруч якого знаходилася корчма.

За легендою, у власника корчми була дочка Мар'яна, яку вбили татари. Корчму, яку було зруйновано, пізніше відбудували. Подорожні часто зупинялися перепочити біля білого каменя. Поступово тут почали селитися люди, вирубуючи ліс, а одну з вулиць назвали Мар'янівкою.

У 1785 році поселенці збудували у центрі села церкву, до якої перетягнули білий камінь. Цей камінь зберігався аж до початку 20 століття. 

ТранспортРедагувати

За 1 км від села розташована станція Яланець 2, де 2 рази на добу зупиняється вузькоколійний поїзд Гайворон-Рудниця.

Найдавніші поселенціРедагувати

Найдавнішими поселенцями були Ситники та Ясінські. Село і навколишні землі належали до реформи 1861 року польському панові. Селяни були залежні від пана та економа.

Село після реформиРедагувати

Село після реформи 1861 року стало значно більшим. Селянам дісталася незначна частка землі. У селі було 400 дворів і 900 десятин землі. 40 десятин належало сільському панові. Вся земля ділилася на так звані чотири руки, тобто селянин у чотирьох місцях мав землю і повинен був засівати лише відповідну культуру. Перша рука — нині Шпиль, друга рука — нині Мар'янівка, третя рука — нині Дубина, четверта рука — нині ліс с. Рогізка.

Селяни йшли на заробітки до панів в село Яланець та Чечельник.

Дореволюційний періодРедагувати

У селі в дореволюційний період була загальна неграмотність. У 1880 році лише 4 жінки вміли читати Псалтир та було 7-8 грамотних чоловіків. Крамниці у селі не було. Необхідні предмети широкого вжитку — хліб, сіль, оселедці, цукерки купували у єврея, що жив у селі, а промислові товари — у повітовому містечку Ольгополі.

ОсвітаРедагувати

У 1885 році  була утворена церковно-приходська школа, розташована в одній класній кімнаті. У школі нараховувалося 12 учнів, які були дітьми заможних селян. Навчання проводив дяк.

У 1900 році побудоване нове приміщення школи, у якому навчався 21 учень.

Після Жовтневої революції у школі було 3 класні кімнати, у яких навчалися 43 учні. У цей час у школі працює три учителя. 

У 1934 році створено семирічну школу. У цьому ж році було ліквідовано неписьменність.

У 1936 році добудовано ще дві класні кімнати, вчителів було вже дев'ять. На той час у школі нараховувалося 235 учнів, які навчалися у дві зміни. У школі проводилися уроки трудового навчання.

У період тимчасової румунської окупації в школі було 4 класи. Керував навчанням румунський церковний служитель. У 1945—1946 рр. у школі навчалося 147 учнів. 

Створення колгоспівРедагувати

У лютому 1931 року був створений колгосп «Більшовик». Восени 1931 року в колгоспі побудовано приміщення для птахоферми, у якому в 1932 р. нараховувалося 300 курей. У цьому ж році побудовано конюшню на 60 голів.

У 1933 році створюється ще один колгосп — «Комунар». У цьому ж році  створюється артіль інвалідів, що об'єднувала лише інвалідів села.

У 1935 р. члени артілі інвалідів, члени колгоспів «Комунар» і «Червоний Камінь» прийняли рішення — об'єднатися в один колгосп. Отже, з 1935 року в селі лише два колгоспи: «Більшовик» і «Комунар».

   У 1950 році волею членів двох колгоспів був створений один колгосп «Більшовик». У 1963 році з ініціативи і вказівок Бершадського партійного комітету колгоспи «Більшовик» с. Білий Камінь та «Червоний прапор» с. Рогізки об'єднано та створено один колгосп «Вогні комунізму».

Культурна сфераРедагувати

У 1957 році збудовано будинок культури.

У 1970 році засновано ансамбль «Женчик». Першим керівником ансамблю була Медвецька Фросина Андріївна. Звання народного «Женчик» отримав у 1980 році. Ансамбль неодноразово брав участь в обласних та республіканських конкурсах, у міжнародному святі фольклорного мистецтва у місті Києві. У репертуарі ансамблю нараховується більше 50 пісень. Основою репертуару є обрядові пісні. 

Відомі людиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бі́лий Ка́мінь // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.697