Бюльбюль рудогузий
| Бюльбюль рудогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Рудогузий бюльбюль (підвид P. l. leucotis, Національний парк Кеоладео, Індія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pycnonotus leucotis (Gould, 1836) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ixos leucotis Pycnonotus leucogenys leucotis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бюльбю́ль рудогузий[2] (Pycnonotus leucotis) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Мешкає в Західній і Південній Азії. Раніще вважався конспецифічним з білощоким бюльбюлем.
Опис ред.
_Jordan.jpg)
.jpg)
Довжина птаха становить 17-19 см. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, нижня частина тіла світло-сіра, гузка оранжева. Голова чорна, на щоках великі білі плями. Хвіст темний, на кінці білий. Навколо очей світлі кільця. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Підвиди ред.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. l. mesopotamia Ticehurst, 1918 — східна Аравія, Месопотамія і південно-західний Іран;
- P. l. leucotis (Vieillot, 1818) — південний Іран, Пакистан, південний Афганістан і північно-західна Індія.
Поширення і екологія ред.
Рудогузі бюльбюлі мешкають в Омані, ОАЕ, Катарі, Саудівській Аравії, Бахрейні, Кувейті, Іраці, Ірані, Пакистані, Афганістані та Індії, зустрічаються в Сирії, Туреччині, Ізраїлі та Йорданії (де також існує інтродукована популяція в районі Ель-Азраку[4]. Вони живуть в сухих саванах і чагарникових заростях, на болотах, в пустелях, на полях і плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками. Живляться плодами і комахами. Сезон розмноження триває з березня по червень. В кладці 3-4 яйця. Інкубаційний період триває 12-14 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Pycnonotus leucotis. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Dominic, Mitchell (2017). Birds of Europe, North Africa and the Middle East : An Annotated Checklist. Barcelona: Lynx Edicions. с. 166. ISBN 978-84-941892-9-6.
Джерела ред.
- Pocket Guide to the Birds of the Indian Subcontinent (1999) and multiple reprints. Richard Grimmett, Carol Inskipp and Tim Inskipp, Oxford University Press, New Delhi
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |