Бюльбюлеві
Бюльбю́леві[1] (Pycnonotidae) — родина горобцеподібних птахів, що включає 32 роди і 160 видів. Представники родини мешкають в Африці і Азії.
Опис
ред.Бюльбюлеві — співочі птахи середнього розміру зі стрункою будовою тіла, відносно довгими хвостами та короткими, округлими крилами. Більшість бюлбюлевих мають відносно довгий, злегка вигнутий дзьоб. Найменшим представником родини є торо-крихітка, довжина тіла якого становить 13 см при вазі в 13,3 г, а найбільшим — жовтоголовий бюльбюль, довжина якого становить 29 см при вазі в 93 г[2]. Загалом бюльбюлевим не притаманний статевий диморфізм, хоча самиці, як правило, мають менші розміри. Однак деякі представники родини демонструють виражений статевий диморфізм. У деяких випадках це призводило до того, що самців і самиць науковці описували як два окремі види. Оперення бюльбюлевих м'яке, забарвлення переважно темне, однорідне, від жовтувато-зеленого і оливкового до бурого і чорнуватого. У деяких видів горло і груди світлі, білуваті. Деякі бюльбюлеві мають яскраві, червоні, жовті або оранжеві гузки, щоки, горло і брови. Для деяких видів бюльбюлевих є характерними білі кільця навколо очей або чуби на головах.
Бюльбюлевим притаманний гучний, багатий спів. Для багатьох представників родини його можна описати як гуглявий або скрипучий; так, один з дослідників назвав спів короткопалого оливника як "найнеприємніший звук, який тільки може видати птах"[3]. Іншим бюльбюлевим притаманний мелодійний щебет, а деякі види, такі як, наприклад, жовтоголові бюльбюлі здатні на складний спів з великою кількістю куплетів, який можна порівняти з піснею солов'я. Деякі бюльбюлеві Індонезії постраждали через свій мелодійний спів: їм загрожує зникнення через масовий вилов з метою продажу на пташиних ринках[4].
Поширення і екологія
ред.Більшість видів бюльбюлевих поширені в Субсахарській Африці та Південній і Південно-Східній Азії. Деякі види мешкають також в Північній Африці, на Близькому Сході та у Східній Азії. Кілька видів є ендеміками Сейшельських і Маскаренських островів. Червоногузі і червоночубі бюльбюлі були інтродуковані в багатьох частинах світу, зокрема на Аравійському півострові, в Австралії, на Гаваях та на островах Океанії. Червоночубий бюльбюль був включений до списку ста найнебезпечніших інвазивних видів[en][5].
Бюльбюлеві живуть і у густих вологих тропічних лісах, і в більш відкритих середовищах, таких як рідколісся і савани. Багато видів зустрічаються в змінених людиною середовищах: на полях, плантаціях, в парках і садах, однак деякі інші види живуть у вологих гірських і хмарних лісах, яким може загрожувати знищення природного середовища. Всі бюльбюлеві ведуть осілий спосіб життя і не мігрують.
Бюльбюлеві живляться переважно плодами і ягодами, через що можуть вважатися шкідниками фруктових садів. Також до їх раціону може входити насіння, нектар, комахи та інші безхребетні і навіть дрібні хребетні.
Бюльбюлеві є моногамними птахами. Їхні гнізда мать чашоподібну форму, робляться з гілок, корінців і рослинних волокон, встелюються листям і мохом і розміщуються на деревах. Самиці відкладають до п'яти яєць та насиджують їх в середньому 11-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 12-16 день[6]. Деяким видам бюльбюлевих притаманний колективний догляд за пташентами.[7]
Систематика і таксономія
ред.Родина бюльбюлевих (Pycnonotidae) була введена англійським зоологом Джорджем Робертом Греєм у 1840 році як підродина Pycnonotinae родини дроздових (Turdidae)[8][9]. Слово "бюльбюль" походить з гінді (बुलबुल), фарсі, арабської (بلبل) або турецької мови (bülbül), де воно означає солов'я[10].
Молекулярно-генетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2007 році, показало, що рід Зелений бюльбюль (Andropadus) не був монофілитичним. У 2010 році за результатами цього дослідження 18 видів, яких раніше відносили до роду Andropadus було переведено до відновлених родів Arizelocichla, Stelgidillas і Eurillas[11][12], таким чином залишивши Andropadus importunus єдиним представником свого роду.
Інше молекулярно-генетичне дослідження, результати якого були опубліковані у 2017 році, показало, що рід Бюльбюль (Pycnonotus) був поліфілітичним[13]. За результатами дослідження у 2020 році низку видів, яких раніше відносили до роду Pycnonotus було переведено до відновлених родів Microtarsus, Euptilotus, Poliolophus, Ixodia, Rubigula, Brachypodius і Alcurus. Також це дослідження показало, що родина бюльбюлевих формує дві основні клади. Представники однієї мешкають лише у Африці, а представники другої мешкають передусім в Азії, однак низка видів з другої клади мешкає також в Африці[13].
Низку видів, яких раніше відносили до родини бюльбюлевих, було переведено до інших родин. Роди Малагасійник (Bernieria) і Тетрака (Xanthomixis) були переведені до родини Bernieridae[14][15]. Рід Нікатор (Nicator) був виділений до монотипової родини Nicatoridae[16][17].
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Філогенетичне положення родини бюльбюлевих, відповідно до результатів дослідження 2019 року.[18] |
За класифікацією, утвердженою Міжнародною спілкою орнітологів, виділяють 32 роди і 160 видів[19]
- Зелений бюльбюль (Andropadus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Тонкодзьобий бюльбюль (Stelgidillas) — 1 вид (рід монотиповий)
- Золотистий бюльбюль (Calyptocichla) — 1 вид (рід монотиповий)
- Бюльбюль-обручник (Neolestes) — 1 вид (рід монотиповий)
- Бюльбюль-довгодзьоб (Bleda) — 5 видів
- Сенегальський жовточеревець (Atimastillas) — 1 вид (рід монотиповий)
- Плямистий бюльбюль (Ixonotus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Болотяний бюльбюль (Thescelocichla) — 1 вид (рід монотиповий)
- Жовточеревець (Chlorocichla) — 5 видів
- Бюльбюль-білохвіст (Baeopogon) — 5 видів
- Arizelocichla — 5 видів
- Бюльбюль-бородань (Criniger) — 5 видів
- Eurillas — 5 видів
- Торо (Phyllastrephus) — 20 видів
- Волохатий оливник (Tricholestes) — 1 вид (рід монотиповий)
- Гачкодзьобий бюльбюль (Setornis) — 1 вид (рід монотиповий)
- Чубатий бюльбюль-бородань (Alophoixus) — 8 видів
- Alcurus — 2 види
- Східний оливник (Iole) — 7 видів
- Попелястий оливник (Hemixos) — 4 види
- Жовточеревий бюльбюль (Acritillas) — 1 вид (рід монотиповий)
- Оливник (Ixos) — 5 видів
- Горована (Hypsipetes) — 20 видів
- Рудий бюльбюль (Euptilotus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Білоплечий бюльбюль (Microtarsus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Північний бюльбюль (Poliolophus) — 1 вид (рід монотиповий)
- Brachypodius — 4 види
- Ixodia — 3 види
- Rubigula — 5 видів
- Лаоський бюльбюль (Nok) — 1 вид (рід монотиповий)
- Бюльбюль-товстодзьоб (Spizixos) — 2 види
- Бюльбюль (Pycnonotus) — 32 види
Кладограма
ред.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Кладограма побудована за результатами дослідження 2017 року і враховує розділення родів Andropadus і Pycnonotus[19][13]. Філогенетичне положення лаоського бюльбюля (Nok hualon) і жовточеревого бюльбюля (Acritillas indica) вказано відповідно до результатів дослідження 2018 року[20]. |
Примітки
ред.- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Dunning, John B. Jr., ред. (2008). CRC Handbook of Avian Body Masses (вид. 2nd). CRC Press. ISBN 978-1-4200-6444-5.
- ↑ Fishpool та Tobias, 2005, с. 150.
- ↑ Bergin, D.; Chng, S.C.L.; Eaton, J.A.; Shepherd, C.R. (2018). The final straw? An overview of Straw-headed Bulbul Pycnonotus zeylanicus trade in Indonesia. Bird Conservation International. 28 (1): 126—132. doi:10.1017/S0959270917000302.
- ↑ 100 of the World's Worst Invasive Alien Species. Global Invasive Species Database. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 04 січня 2022.
- ↑ Fishpool та Tobias, 2005, с. 154–155.
- ↑ Fishpool та Tobias, 2005, с. 151.
- ↑ Gray, George Robert (1840). A List of the Genera of Birds : with an Indication of the Typical Species of Each Genus. London: R. and J.E. Taylor. с. 28. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Bock, Walter J. (1994). History and Nomenclature of Avian Family-Group Names. Bulletin of the American Museum of Natural History. Т. Number 222. New York: American Museum of Natural History. с. 201, 237. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ Fishpool та Tobias, 2005, с. 161–162.
- ↑ Johansson, U.S.; Fjeldså, J.; Lokugalappatti, L.G.S.; Bowie, R.C.K. (2007). A nuclear DNA phylogeny and proposed taxonomic revision of African greenbuls (Aves, Passeriformes, Pycnonotidae). Zoologica Scripta. 36 (5): 417—427. doi:10.1111/j.1463-6409.2007.00290.x.
- ↑ Taxonomy Version 2 « IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org (амер.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 2 квітня 2017.
- ↑ а б в Shakya, Subir B.; Sheldon, Frederick H. (2017). The phylogeny of the world's bulbuls (Pycnonotidae) inferred using a supermatrix approach. Ibis. 159 (3): 498—509. doi:10.1111/ibi.12464.
- ↑ Cibois, Alice; Slikas, Beth; Shulenberg, Thomas S.; Pasquet, Eric (2001). An endemic radiation of Malagasy songbirds is revealed by mitochondrial DNA sequence data. Evolution. 55 (6): 1198—1206. doi:10.1554/0014-3820(2001)055[1198:AEROMS]2.0.CO;2. PMID 11475055.
- ↑ Cibois, Alice; David, Normand; Gregory, Steven M. S.; Pasquet, Eric (2010). Bernieridae (Aves: Passeriformes): a family-group name for the Malagasy sylvioid radiation. Zootaxa. 2554: 65—68. doi:10.11646/zootaxa.2554.1.6.
- ↑ Beresford, P.; Barker, F.K.; Ryan, P.G.; Crowe, T.M. (2005). African endemics span the tree of songbirds (Passeri): molecular systematics of several evolutionary 'enigmas'. Proceedings of the Royal Society B. 272 (1565): 849—858. doi:10.1098/rspb.2004.2997. PMC 1599865. PMID 15888418.
- ↑ Johansson, U.S.; Fjeldså, J.; Bowie, R.C.K. (2008). Phylogenetic relationships within Passerida (Aves: Passeriformes): A review and a new molecular phylogeny based on three nuclear intron markers. Molecular Phylogenetics and Evolution. 48 (3): 858—876. doi:10.1016/j.ympev.2008.05.029. PMID 18619860.
- ↑ Cai, T.; Cibois, A.; Alström, P.; Moyle, R.G.; Kennedy, J.D.; Shao, S.; Zhang, R.; Irestedt, M.; Ericson, P.G.P.; Gelang, M.; Qu, Y.; Lei, F.; Fjeldså, J. (2019). Near-complete phylogeny and taxonomic revision of the world's babblers (Aves: Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 130: 346—356. doi:10.1016/j.ympev.2018.10.010.
- ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Fuchs, J.; Pasquet, E.; Stuart, B.L.; Woxvold, I.A.; Duckworth, J.W.; Bowie, R.C.K. (2018). Phylogenetic affinities of the enigmatic Bare-faced Bulbul Pycnonotus hualon with description of a new genus. Ibis. 160 (3): 659—665. doi:10.1111/ibi.12580.
Джерела
ред.- Fishpool, L.D.C.; Tobias, J.A. (2005). Family Pycnonotidae (Bulbuls). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Christie, D.A. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. Volume 10: Cuckoo-shrikes to Thrushes. Barcelona, Spain: Lynx Edicions. с. 124—250. ISBN 978-84-87334-72-6.