Бюльбюль-обручник
| Бюльбюль-обручник | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Neolestes torquatus Cabanis, 1875 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бюльбю́ль-обру́чник[2] (Neolestes torquatus) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae)[3]. Мешкає в Центральній Африці. Це єдиний представник монотипового роду Бюльбюль-обручник (Neolestes).
Опис
ред.Довжина птаха становить 16 см, вага 20-27 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла оливково-зелена, крила світло-оливково-зелені, края крил жовто-зелені. Стернові пера темно-коричневі з оливково-зеленими краями. Горло і щоки кремово-білі, скроні бежево-жовті. Нижня частина тіла кремово-біла, боки сірі. Верхня частина голови сіра. Від дзьоба до очей ідуть широкі чорні смуги, які продовжуються далі і утворюють на грудях чорний "комірець". Лапи чорні. Молоді птахи мають тьмяніше забарвлення.
Таксономія
ред.Раніше деякі дослідники відносили бюльбюля-обручника до родини сорокопудових або гладіаторових, однак дослідження 1999 року показало, що цей вид належить до примітивної гілки бюльбюлевих.[4] Молекулярно-генетичне дослідження 2010 року підтвердило споріденеість бюльбюля-обручника з іншими бюльбюлями.[5]
Поширення і екологія
ред.Бюльбюлі-обручники мешкають в Габоні, Анголі, Замбії, Руанді, Республіці Конго і Демократичній Республіці Конго. Вони живуть в саванах, порослих чагарниками (зокрема Annona senegalensis і Hymenocardia acida) і міомбо, на луках, пасовищах і полях. Зустрічаються на висоті до 1750 м над рівнем моря.
Поведінка
ред.Бюльбюлі-обручники живуть поодинці, парами або невеликими сімейними зграями до 4 птахів. Живляться комахами і плодами. Бюльбюлі-обручники ловлять комах в польоті або шукають в траві. Сезон розмноження триває з серпня по жовтень і з грудня по січень. Під час сезону розмноження бюльбюлі-обручники демонструють територіальну поведінку. Гніздо чашоподібне, зроблене з сухої трави, розміщується в чагарникових заростях. В кладці 2 яйця. Пташенята покидають гніздо на 17 день.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Neolestes torquatus. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 13 вересня 2021.
- ↑ R. J. Dowsett, Storrs L. Olson, M. S. Roy, F. Dowsett-Lemaire: Systematic status of the Black-collared Bulbul Neolestes torquatus. Ibis 141, 1999, S. 22–28
- ↑ Dario Zuccon, Per G.P. Ericson: The phylogenetic position of the Black‐collared Bulbul Neolestes torquatus, Ibis, 152 (2), 2010, S. 386–392 doi:10.1111/j.1474-919X.2009.00986.x
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |