Ель-Азрак
Ель-Азрак (араб. الأزرق, досл. «синій», «блакитний») або просто Азрак — невелике місто в Йорданії. Лежить у центрі країни, в провінції Ез-Зарка, за 100 км на схід від Амману. Населення Ель-Азраку в 2004 році становило 9021 осіб. В місті розташована військово-повітряна база.
|
Координати 31°50′ пн. ш. 36°49′ сх. д. / 31.833° пн. ш. 36.817° сх. д.Координати: 31°50′ пн. ш. 36°49′ сх. д. / 31.833° пн. ш. 36.817° сх. д.
|
Історія ред.
Упродовж своєї історії Ель-Азрак був важливим поселенням у віддаленій та посушливій пустелі Йорданії. Стратегічна цінність як міста, так і його фортеці під назвою Каср-ель-Азрак полягала в розташуванні біля оази Азрак, єдиного постійного джерела прісної води в радіусі близько 12 тис. км². Каср-ель-Азрак входить до переліку так званих пустельних замків, що розкинулася на териорії Йорданії, Сирії, Ізраїлю та Палестини.
Місто лежало на провідному пустельному шляху, який забезпечував торгівлю в регіоні. Оаза Ель-Азрак має довгу історію, починаючи з доби нижнього палеоліту. Протягом доби епіпалеоліту оаза також був важливим центром. Чимало археологічних знахідок було виявлено в заповіднику Ель-Азрак, що був утворений задля захисту водно-болотних угідь регіону.
Велике поселення набатейського періоду також був задокументоване в цій місцевості. Фортеця, зараз відома як Каср-ель-Азрак, була споруджена римлянами в III столітті нашої ери та значно реконструйована Мамелюками за часів середньовіччя. За правління Омеядів у південній частині міста з'явилася штучна водойма.
Під час Арабського повстання на початку XX століття Каср-ель-Азрак був важливим опорним пунктом для військ Томаса Едварда Лоуренса[1][2].
Населення ред.
Згідно з Йорданським національним переписом населення 2004 року, населення Ель-Азраку становило 9021 осіб, з них 7625 (84,5%) були громадянами Йорданії. 4988 (55,3%) були чоловіками, а 4033 (44,7%) — жінками. Наступний перепис населення був проведений у 2014 році.
В місті мешкають дві великі діаспори: чеченців і друзів. Чеченці почали масово переселятися до Ель-Азраку в 1912 році внаслідок репресивної політики з боку тодішньої Російської імперії[3]. Друзи проживають у місті з 1925 року. До того ж, Ель-Азрак традиційно ділиться на два райони, названих на честь цих двох народів: Азрак-Шишан й Азрак-Друз[4].
Табір для біженців Ель-Азрак, створений для розміщення біженців громадянської війни в Сирії, був відкритий у 2014 році за 20 км від міста[5]. Раніше цей об'єкт використовувався під час війни в Перській затоці 1990—1991 років як транзитний табір для іракських і кувейтських біженців[6].
Примітки ред.
- ↑ Lawrence, T.E. (1935). Seven Pillars of Wisdom. Garden City: Doubleday, Doran & Company, Inc. с. 414, 434—436, 559, 582—587.
- ↑ Faulkner, Neil (2016). Lawrence of Arabia's War: The Arabs, the British and the Remaking of the Middle East in WWI. New Haven: Yale University Press. с. 273,367–368,426. ISBN 9780300226393.
- ↑ Гарсаев, 2019, с. 121.
- ↑ Масиель Санчес Л.К., Сусленков В.Е., 2010, с. 115.
- ↑ Hadid, Diaa; Akour, Omar (30 квітня 2014). Azraq Refugee Camp Opens For 130,000 Syrians Fleeing War. The Huffington Post. Associated Press. Архів оригіналу за 10 вересня 2014. Процитовано 27 квітня 2021.
- ↑ Oddone, Elisa (30 квітня 2014). Azraq Refugee Camp officially opened. The Jordan Times. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 27 квітня 2021.