Бутовський Микола Дмитрович

Мико́ла Дми́трович Бутовський (нар. 20 січня 1850(18500120) Кременчуцький повіт, Полтавської губернії — пом. 25 лютого 1917 Петербург (?)[1]) — генерал від інфантерії, теоретик і практик військового навчання та виховання, відомий публіцист.

Микола Дмитрович Бутовський
Микола Дмитрович Бутовський.jpg
Народження 20 січня 1850(1850-01-20)
Кременчуцький повіт, Полтавської губернії
Смерть 25 лютого 1917(1917-02-25) (67 років)
Петербург
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід військ піхота
Освіта Павловське військове училище
Роки служби 1869–1911
Звання генерал від інфантерії
Командування Малоярославський 116-й піхотний полк (1898–1900),
2-а бригада 29-ї піхотної дивізії (1900–1904),
2-га Туркестанська резервна бригада (1904–1907)
Східно-сибірська стрілецька дивізія (1907–1910)
32-а піхотна дивізія (1910–1911)
Війни / битви Російсько-турецька війна 1877–78
Нагороди
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
CMNS: Бутовський Микола Дмитрович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Походив з дворян Полтавської губернії, молодший брат Олексія Бутовського. Освіту здобув у Полтавському кадетському корпусі (1867) та Павлівському військовому училищі (1868). Через рік у званні підпрапорщика був призначений до лейб-гвардії Павлівського полку в складі котрого брав участь в російсько-турецькій війні. Під час кампанії неодноразово відзначався за що був нагороджений орденами Св. Ганни та Св. Станіслава IV та III ступеня відповідно.

У 1895 р. в чині полковника, призначений начальником Ризького навчального унтер-офіцерського батальйону, а в 1898-му командиром 116-го Малоярославского ПП. З 1900 р. підвищено до генерал-майора з призначенням комбригади. 1904-07 р. командуючий 2-ю Туркестанською резервною бригадою, 1907-10 р. — 7-ю Східно-сибірською стрілецькою дивізією, з 1910 по 1911 — 32-ю піхотною дивізією з дислокацією в Рівному Волинської губернії. Від 1911-го у відставці.

Публіцистична діяльністьРедагувати

Літературну діяльність Бутовський розпочав під час війни 1877 р. низкою цікавих кореспонденцій з театру бойових дій надрукованих в «Голосі». Великий вплив на його письменницьку творчість склав М. І. Драгомиров. Згодом Микола Дмитрович брав участь у багатьох комісіях при головному штабі котрі виробляли положення з виховання та освіти військ:

ТвориРедагувати

  • «Наши солдаты — типы мирного и военного времени» (ілюстроване) (1901 р.)
  • «Пособие для составления аттестаций» (1908 р.)
  • «О способах обучения и воспитания современного солдата — практические заметки командира роты» (1908—09р.)
  • «Прежняя служба и настоящая — очерк развития солдатской школы» (1909 р.)
  • «О производстве ротных учений — практические советы для скорого систематического обучения роты» (1910 р.)

та інші.

Окремі твори Бутовського перекладено іноземними мовами — французькою, німецькою, болгарською та румунською. Помер Микола Дмитрович 25 лютого 1917 в Петрограді, похований на Новодівичому цвинтарі.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Дата смерті підозріло збігається з датою смерті Олексія Бутовського, не виключена помилка канцеляристів