Булгар Степан Степанович
Степан Степанович Булгар (10 червня 1953) — гагаузький письменник, історик, журналіст, громадський і політичний діяч. Засновник і голова колишнього гагаузького народного руху «Ґаґауз галки».
| Булгар Степан Степанович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
10 червня 1953 (70 років) Виноградівка, Болградський район, Одеська область. | |||
| Громадянство |
 Молдова | |||
| Національність | Молдованин, Гагауз. | |||
| Діяльність | Історія | |||
| Alma mater | Кишинівського державного університету (Молдавський державний університет) | |||
| Партія | Gagauz Halkıd | |||
| Батько | Степан Георгійович Булгар | |||
| Мати | Марія Михайлівна Булгар | |||
| Нагороди | «Гагауз Ері» | |||
|
| ||||
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Кандидат історичних наук. Почесний громадянин Гагаузії Головний редактор журналів «Сабаа йилдизи» та «Гюнешчик»[1].
Автор наукових та публіцистичних видань (у тому числі фундаментальної праці з історії гагаузького народу - «Історія гагаузів з періоду середньовіччя до теперішнього часу»).
Біографія ред.
Степан Булгар народився 10 червня 1953 року в селі Виноградівка Болградського району в Одеській області в селянській родині, де «добре знали і шанували гагаузькі народні звичаї, народний фольклор».
Батько — Степан Георгійович Булгар (1927—1953), Мати — Марія Михайлівна Булгар (уроджена Чебан; 1929—1986), обидва також родом із Виноградівки (Курчий). Дід по матері — Михайло Миколайович Чебан (1907—1986), «великий знавець гагаузької народної культури».
Освіта ред.
Після закінчення служби в армії в 1977 році вступив до Кишинівського державного університету (нині Молдавський державний університет) на історичний факультет. У роки навчання у ВНЗ вивчав етнографію гагаузів та пише курсові роботи під загальною назвою «Етнографічна література про гагаузи» під науковим керівництвом кандидата історичних наук Степана Степановича Куроглу. Також вивчав праці російського етнографа Валентина Мошкова «Гагаузи Бендерського повіту», «Тюрки Балканського півострова», «Збірник тюркських прислівників», «Матеріали з вивчення гагаузького прислівника тюркської мови», «Сціфи », «Етнографічні нариси та матеріали» та фундаментальне двотомне дослідження Мошкова 1910 року під назвою «Нова теорія про походження людини та її виродження, складене за даними зоології, геології, археології, антропології, етнографії, історії та статистики».
Літературна та громадська діяльність ред.
Основну частину свого життя Степан Булгар присвятив дослідницькій діяльності. Збирав матеріали про гагаузи, їм були написані десятки статей та нарисів, що відображають історію, життя та культуру народу автономії.
Розповіді письменника виходили в різних виданнях Російською мовою, Українською мовою та Турецькою мовою. Твори автора включені до навчальної програми гагаузьких шкіл[1][2].
Із сучасних гагаузьких письменників на творчість Степана Булгара вплинули оповідання гагаузького письменника Дмитрия Карачобана, з яким він був добре знайомий. Степан приїжджав на батьківщину Карачобана в село Бешалма. В історико-етнографічному музеї, директором якого був Карачобан, вони обговорювали художні твори Булгара. Багато цінних порад та зауважень було отримано молодим письменником під час цих розмов. Першу збірку оповідань С. Булгара рекомендував до друку Д. Кара Чобан[1].
У 1980-ті роки в Спілці письменників Молдови була створена гагаузька секція, активним членом якої був Степан Булгар[1].
У 1980 році в республіканській газеті «Радянська Молдавія» була опублікована перша стаття Степана «Співак нового життя»[1].
У період створення С. Булгаром у своєму рідному селі Виноградівка історико-етнографічного музею велику допомогу йому надав своїми порадами Дмитро Карачобан. У 1981 році музей було відкрито. У створенні музею велику роль відіграли багато голів колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС[1].
У 1988 році вийшла перша збірка документальних оповідань С. Булгара «Гагаузькою мовою» «Жан пазари». 1989 року в збірці «Ілкіаз тюркюсю» було опубліковано повість «Каурма». 1990 року у видавництві «Література артистике» вийшла книга художніх оповідань «Жанавар йортулари». У цій книзі зібрані оповідання, де відображені різні характери гагаузів[1].
У 1996 році Виконавчий комітет Гагаузії заснував журнал гагаузькою мовою «Сабаа йилдизи» з додатком «Гюнешчик»[1].
У 1999 році Гагаузьким національним театром (нині Гагаузький національний драматичний театр) була поставлена п'єса Степана Булгара «Син падишаха»[1].
Політична діяльність ред.
Виступав і боровся за національні права Гагаузи гагаузького народу і створення гагаузької автономії. У 1988 році Степан Булгар став засновником Народного руху «Гагауз халки». У травні 1989 року на з'їзді руху письменник був обраний його головою.
У лютому 1989 року Степан Булгар разом із активістами руху «Гагауз халки» Д. Савастіним, Г. Стаматовим, Д. Новаком, В. Топалом, Д. Сіркелі організували мітинг перед будівлею ЦК КП Молдови. Однак за участь у цьому мітингу всі його учасники були заарештовані міліцією.
У період із 1988 року С. Булгар був провідним на засіданнях «Гагауз халки», а травні 1989 року Степан Булгар був обраний на з'їзді гагаузького народу головою Народного руху «Гагауз халки». У серпні 1989 року С. Булгар на чолі делегації представників гагаузького народу зустрівся в Москве з головою Верховної Ради СРСР Анатолієм Лук'яновим, де обговорювалися питання, пов'язані із створенням гагаузької автономії.
У вересні 1989 року в Молдавії було створено комісію Президії Верховної Ради Молдавської РСР щодо вивчення запитів народних депутатів СРСР та інших звернень громадян щодо створення автономії гагаузького народу. Керівником робочої групи з юридичного обґрунтування створення автономії було призначено С.С.Булгара. З доповіддю з цього питання він виступив на засіданні комісії у грудні 1989 року в Кишиневі.
На Надзвичайному з'їзді повноважних представників гагаузького народу 12 листопада 1989 основну доповідь зробив його голова Степан Булгар. На цьому з'їзді було проголошено створення Гагаузької Автономної Радянської Соціалістичної Республіки у складі Молдавська Радянська Соціалістична Республіка Молдовської РСР. У період створення автономії у 1988—1990 роках С. Булгар часто виступав на мітингах у містах та селах. Перебуваючи у травні 1989 року у Москві, він виступав на мітингу в Лужниках.
З питань гагаузької автономії Степаном Булгаром були опубліковані інтерв'ю в газетах «Радянська Молдова (газета) | Радянська Молдавія]], «[Прапор (газета) | Прапор]], « Ленінський шлях (газета) Ленінський шлях ]]», а також у матеріалах російської преси. У вересні 1989 року в газеті «The New York Times» кореспондент Келлер, Білл Білл Келлер опублікував статтю про рух «Гагауз халки» і фото Степана Булгара.
Завдяки активній політичній боротьбі С. Булгара в грудні 1994 року парламент Молдови прийняв закон про створення «Автономно-територіальної освіти Гагаузія (Гагауз Ері)».
Наукова діяльність ред.
З 2004 року Степан Булгар працював керівником Ради наукових досліджень у галузі історії, культури та освіти при Виконавчому комітеті Гагаузії, начальником відділу історії та етнографії Центру наукових досліджень та навчально-методичної роботи при Головному управлінні освіти АТО Гагаузія.
У 2011—2013 роках — завідувач відділу історії та етнографії Науково-дослідного Центру Гагаузії ім. М. В. Маруневич. З 2013 року виконував обов'язки директора Науково-дослідного Центру Гагаузії ім. М. В. Маруневич .
Нагороди ред.
10 червня 2018 року був нагороджений орденом «Гагауз Ері». Степан Булгар нагороджений орденом «Гагауз Ері»[3].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к К юбилею творческой и научной : [арх. 16 липня 2021] // Единая Гагаузия. — 2013. — № 22 (13 червня).
- ↑ Степан Булгар. Главное Управление культуры Гагаузии. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
- ↑ Степан Булгар награждён орденом «Гагауз Ери». Новостной портал Гагаузии. 10 червня 2018. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 16 липня 2021.