Буймир (село)

село в Житомирській області, Україна

Буймир (до 1946 року — Буймер; у 1946—2021 роках — Крини́чки) — село в Україні, у Станишівській сільській громаді Житомирського району Житомирської області. Населення — 78 осіб (2009).

село Буймир
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Станишівська сільська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 78
Площа 0,401 км²
Густота населення 194,5 осіб/км²
Поштовий індекс 12482
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°13′14″ пн. ш. 28°56′55″ сх. д. / 50.22056° пн. ш. 28.94861° сх. д. / 50.22056; 28.94861Координати: 50°13′14″ пн. ш. 28°56′55″ сх. д. / 50.22056° пн. ш. 28.94861° сх. д. / 50.22056; 28.94861
Водойми р. Рівець
Місцева влада
Адреса ради 12435, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Туровець, вул. Канарських, 34
Карта
Буймир. Карта розташування: Україна
Буймир
Буймир
Буймир. Карта розташування: Житомирська область
Буймир
Буймир
Мапа
Мапа

Географія ред.

Селом протікає річка Буймер (сучасна назва Рівець), що бере початок поблизу села Туровець та впадає в районі села Смолівка у ліву притоку Ів'янки.

Історія ред.

Поруч з селом знаходиться поселення ІІ-І тис. до н. е.

Наприкінці XIX ст. хутір Буймер увійшов до складу Андрушівського маєтку Ніколи Артемійовича Терещенка. Йому також належали лісопильний та смоляний заводи поблизу Буймера. Загалом малородючі піщані землі навколо хутора, на яких гарно проростали сосни, Терещенко використовував як лісову дачу, а лісоматеріали доставлялись у м. Житомир на продаж.

У 1906 році Буймер Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 22 верст, від волості 10. Дворів 15, мешканців 111[1].

В грудні 1917 року вийшла постанова місцевого виконкому про перехід земель хутора Буймера та лісопильного заводу Терещенка під своє розпорядження.[2]

За даними 1923 року на хуторі проживало 204 жителя, загалом 32 двори.

З 1923 року Буймер відносився до Левківської сільради, з листопада 1828 — до Смолівської, а в серпні 1854 року до Харитонівської сільради. Від 2 вересня 1854 року село у складі Туровецької селищної ради.[3]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 7 червня 1946 року село Буймер перейменовано на Кринички.

Перейменоване на Буймир рішенням Житомирської обласної ради від 18 березня 2010 року № 1062 «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Житомирської області»[4].

8 вересня 2010 року Житомирська обласна рада рішенням № 1202 скасувала перейменування села та повернула йому назву Кринички[5].

3 березня 2021 року Верховна Рада України прийняла постанову № 5080 про перейменування села на Буймир[6].

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 78 осіб, з них 96,83 % зазначили рідною українську мову, 1,59 % — російську, а 1,58 % — білоруську[7].

1906 р. 1923 р. 2001 р.
Дворів 15 32
Чоловік 111 204 78

Примітки ред.

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 23 травня 2019.
  2. Борьба Трудящихся Волыни За Власть Советов. Сборник документов и материалов (март 1917 г.-декабрь 1920 г.). Житомир: Житомирское областное издательство.
  3. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 19, 541, 617—618. Процитовано 23 September 2020.
  4. Проект постанови[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. Постанова Житомирської обласної ради № 1202 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18.03.10 № 1062 „Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій Житомирської області“»[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. Про перейменування села Кринички Житомирського району Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 15 квітня 2021.
  7. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 14 березня 2015.

Джерела ред.