Брюховецька Лариса Іванівна
Лари́са Іва́нівна Брюхове́цька (нар. 7 січня 1949, с. Запілля, Любомльський район, Волинська область) — українська кінокритикиня, кіноісторикиня та кінознавиця.
| Лариса Іванівна Брюховецька | |
|---|---|
| Народилася | 7 січня 1949 (75 років) с. Запілля, Любомльський район, Волинська область, УРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українка |
| Місце проживання | Київ |
| Діяльність | кінокритик |
| Галузь | кінокритика[1] і редагування[1] |
| Alma mater | Київський державний університет |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Членство | Національна спілка кінематографістів України |
| Батько | Іван Кисіль |
| Мати | Галина Кисіль |
| У шлюбі з | В'ячеслав Брюховецький |
| Діти | Ольга Брюховецька, Оксана Брюховецька |
| Нагороди | Заслужений працівник культури України |
| |
З 1991 року головна редакторка журналу НаУКМА «Кіно-Театр», старший викладач кафедри культурології НаУКМА, керівниця Центру кінематографічних студій НаУКМА. З квітня 2019 року Брюховецька стала одним з 18 членів Громадської ради при Держкіно.[2]
Освіта і професійна діяльність
ред.У 1967—1972 роках навчалася на факультеті журналістики Київського державного університету.
З 1974 по 1982 рік була науковою редакторкою розділу «Мистецтво» Української радянської енциклопедії. Працювала в редакціях газети «Урядовий кур'єр», журналу «Київ».
З 1988 року — членкиня Національної спілки кінематографістів України.
На початку 90-х років працювала кореспонденткою відділу «Кіно» журналу «Вавилон-21»[3].
З 1994 року викладає в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». З 1995 року є головною редакторкою журналу «Кіно-Театр», заснованого з ініціативи її студентів.
У 2000—2009 — членкиня Експертної ради Держкіно України, 2000—2004 — членкиня Комітету з Національної премії ім. Тараса Шевченка, 2004—2013 — членкиня Комітету з Державної премії імені Олександра Довженка[4].
У 2000-х роках була секретаркою Національної спілки кінематографістів України з творчих питань, нині є членом Правління НСКУ[5].
У березні 2019 року Брюховецька була одним з 9 кіноекспертів що входили до конкурсної комісії, яка обирала нового директора кіностудії Довженка.[6]
Членкиня Правління Національної спілки кінематографістів України. Членкиня Українського ПЕН.
Родина
ред.- батько Кисіль Іван Григорович (1921—1990)[7]
- мати Галина Сергіївна (нар. 1922) — пенсіонерка.
- чоловік Вячеслав Степанович (нар. 1947) — президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
- дочка Оксана (нар. 1973) — художниця-керамістка, редакторка журналу «Кіно-Театр».
- дочка Ольга (нар. 1976) — закінчила філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Бібліографія
ред.- Книжки
Упорядниця і редакторка 14 збірників про українське та світове кіно.
- «Випробування творчістю. Молоді режисери українського кіно» (1985)
- «Література і кіно: проблеми взаємин» (1988)
- «Поетична хвиля українського кіно» (1989)
- «Леонід Осика» (Видавничий дім «Академія», 1999) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Приховані фільми. Українське кіно 90-х» (АртЕк, 2003) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Іван Миколайчук» (Видавничий дім «КМ Академія», 2004) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Кіносвіт Юрія Іллєнка» («Задруга», 2006) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Іван Миколайчук» (Стозір'я. Бібліотека української родини. — К.: ТОВ «Атлант ЮемСі», 2007)
- «Кіно часів своєї юності». («Задруга», 2008)
- «Своє/рідне кіно Леоніда Бикова» («Задруга», 2010) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Кіномистецтво» (Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів, «Логос», 2011)
- «Магія паралельного буття». («Задруга», 2013)
- «Найцікавіша історія в Європі. Екранні версії». («Задруга», 2014). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- «Кінопростір Антона Тимонишина: від ракет ФАУ-2 до Артура Абста» (ВД КМА, 2016)
- «На полі кінематографічному. Сценарії Івана Драча» (ВД КМА, 2016) [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Поетичне кіно: заборонена школа: зб. ст. та матеріалів / Національний університет «Києво-Могилянська академія», Каф. культурології та археології НаУКМА; авт. ідеї та упоряд. Л. Брюховецька. — Київ: Артк: Ред. журн. «Кіно-Театр», 2001. — 468 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання: зб. наук. ст. / упоряд. Лариса Брюховецька. — Київ: Ред. журн. «Кіно-Театр»: Задруга, 2010. — 256 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Молоде кіно України: дайджест / Нац. Спілка кінематографістів України, М-во культури України, Ред. журн. «Кіно-Театр» ; упоряд. Л. Брюховецька. — Київ: Журн. «Кіно-Театр», 2005. — 36 с. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Брюховецька Л. І. Кіно часів своєї юності: зб. ст. / Лариса Брюховецька. — Київ: Задруга, 2008. — 180 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр». [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Українські обличчя кіно й театру: творчі портр. укр. акторів, а також інтерв'ю з ними, що публікуються в журн. «Кіно-Театр» з 1996 по 2012 р. / Ред. журн. «Кіно-Театр», Центр кінематогр. студій Національного університету «Києво-Могил. акад.», Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка; упоряд., ред., передм. Л. Брюховецька. — Київ: Задруга, 2012. — 527 с. — (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»). [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Брюховецька, Лариса Іванівна. Іван Миколайчук / Лариса Брюховецька. — Київ: Ред. журн. «Кіно-Театр»: Академія, 2004. — 280 с. [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Статті
- Ада Роговцева: чесність із собою [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 25—28.
- Розстріляний талант [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 35—38.
- Майстер філігранно виписаних персонажів [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2017. — № 5. — C. 29.
- «Джальма», яку знімали в Березані [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 1997. — № 2. — С. 45.
- «Війна культур» чи загроза асиміляції? Українське поетичне кіно як фактор національного самоствердження[недоступне посилання з червня 2019] // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2008. — Т. 75. — С. 77—84.
- Кінооператор і кінорежисер — опоненти чи спільники? : (внесок Юрія Іллєнка у розвиток мистецтва кіно) [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] / Л. І. Брюховецька, М. А. Собуцький // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2006. — Т. 49. — С. 115—118.
- Національне і транснаціональне в сучасному світовому кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. Теорія та історія культури. — 2007. — Т. 62. — С. 61—66.
- «Але світ прийде на екран»… О. Довженко: теоретичне осмислення поетики кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА: Теорія та історія культури. — 2005. — Т. 40 . — С. 72—77.
- Народ у фільмах поетичного кіно. Довженко — Тарковський — Осика [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА: Теорія та історія культури. — 2002. — Т. 20-21. — С. 92—95.
- Специфіка поетичного бачення в мистецтві кіно [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Наукові записки НаУКМА. — 1999. — Т. 9, ч. 1: Спеціальний випуск. — С. 198—202.
- Давня і сучасна Україна в кіно Польщі [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2016. — № 3. — C. 15—18.
- Силове поле особистості [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Той, хто відродив Могилянку: зб. до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького / упоряд.: В. Моренець, В. Панченко, Т. Ярошенко. — К.: Києво-Могилянська академія, 2007. — С. 43—51.
Нагороди
ред.- 1994 — Лауреатка премій в галузі літературно-мистецької критики імені Олеся Білецького
- 2005 — Заслужений працівник культури України
- 2009 — Лауреатка Мистецької премії «Київ» ім. Івана Миколайчука
Громадська позиція
ред.У 2018 підтримала звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[8].
Примітки
ред.- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Обрано громадську раду при Держкіно. Детектор медіа, 10 квітня 2019
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 17 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 17 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 17 травня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Директором кіностудії Довженка обрали Олеся Янчука. Укрінформ, 22.03.2019
- ↑ Брюховецька Лариса Іванівна // віртуальний музей Інституту журналістики, 20.04.2020
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
Посилання
ред.- Дух і Літера. Інтерв'ю з Ларисою Брюховецькою
- Лариса Брюховецька у програмі «Культ особи»
- Сайт журналу «Кіно-Театр» [Архівовано 23 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Національна спілка кінематографістів України: Лариса Брюховецька [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Світова кінокласика [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]