Брюс Яків Вілімович
Яків Вілімович Брюс[1] (рос. Яков Вилимович Брюс, англ. Jacob (James) Daniel Bruce; 1669, Москва — 19 (30) квітня 1735, садиба Глинки, (нині Щолковський район Московської області)) — російський державний діяч, військовий і вчений, інженер і фортифікатор, один з найближчих сподвижників Петра I, представник знатного шотландського роду Брюсів, молодший брат Романа Вілімовича Брюса, перший обер-комендант Санкт-Петербурга.
| Яків Вілімович Брюс | |
|---|---|
| англ. James Daniel Bruce | |
 | |
| Народився | 1669 Москва |
| Помер | 19 (30) квітня 1735 садиба Глинки |
| Поховання | Москва |
| Місце проживання | садиба Глинки, Підмосков'я |
| Країна |  Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | астроном, офіцер, політик |
| Галузь | астрономія, математика, картографія, |
| Заклад | Навігацька школа в Москві |
| Вчене звання | військове звання фельдмаршал |
| Військове звання | генерал-фельдмаршал |
| Відомий завдяки: | складання і друкування календарів |
| Рід | House of Bruce (Russian)d |
| Батько | William Bruced |
| Брати, сестри | Роберт Брюс[d] |
| Нагороди |    |
 Брюс Яків Вілімович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Походить з давнього королівського роду. Предки Брюсів правили Шотландією в 14 столітті. З 1649 р. батько Я. Брюса (Вілім Роберт) оселився в Московії.
Брав участь у Кримських (1687, 1689) і в Азовських (1695, 1696) походах Петра I, у становленні московської артилерії під час Північної війни. За командування артилерією московитів у Полтавській битві 1709 народжений орденом Андрія Первозванного.
У 1714 р. звинувачений у розкраданні скарбниці та звільнений від покарання за особистим розпорядженням Петра I. У 1716 р. залучений до укладання військового артикулу. З 1717 р. призначений сенатором і президентом Берг- і Мануфактур-колегій.
У 1721 році отримав титул графа Російської імперії.
Генерал-фельдмаршал (1726). Того ж року подав у відставку та цілком присвятив себе науці.
Енциклопедист Яків Брюс
ред.Брюс був одним з найосвіченіших людей Росії, природодослідником і астрономом, і володів найбільшою приватною бібліотекою, що налічувала близько 1 500 томів, майже виключно науково-технічного і довідкового змісту. У 1696 він склав «Карту земель від Москви до Малої Азії». Сам багато читав і вів щоденники.
Яків Брюс вільно володів шістьма європейськими мовами. За наказом царя займався перекладами з іноземних мов видань по фортифікації, артилерії, математиці, фармакології, географії тощо.
У 1697 р. Брюса залучили до Великого посольства, у складі якого відбув до Нідерландів. За кордоном вдосконалював свої знання з математики, фортифікації, вивчав монетну справу. Пізніше Брюс і цар Петро І керуватимуть грошовою реформою в Московії, а Брюс стане головою Монетного двору.
Брюс підтримував приятельські стосунки з відомим математиком і науковцем на ім'я Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646—1716).
У 1699 організував за вказівкою Петра I «навігацьку школу» — перший навчальний заклад у Московії, у якому вивчали астрономію. У 1702 школу перевели в 64-метрову Сухареву вежу. В одному з верхніх поверхів башти Брюс влаштував першу в Московії астрономічну обсерваторію, обладнану «зоровими» трубами, секторами і квадрантами, величезним зоряним глобусом роботи В. Блеу. Школа містилася в Сухаревій вежі, побудованій в 1695, яка сильно контрастувала з архітектурою патріархальної Москви. Можливо, саме тому народна поголоска приписувала Брюсу славу чорнокнижника і чарівника.
У 1703 Брюс переїхав до Петербурга, де редагував щорічник «Календар, або месяцеслов» і продовжував астрономічні спостереження. Склав карту зоряного неба — «Глобус небесний іже про сферу небесную» (1707). Переклав російською мовою «Космотеорос» X. Гюйгенса і написав передмову до нього. Це перша книга російською мовою з викладом учення М.Коперника. Під керівництвом Брюса бібліотекар В. Куприянов уклав сторічний календар на 6 окремих листах, виданий в 1709—1715. Це один з перших друкарських календарів Московії, що містить астрономічні, астрологічні, метеорологічні і інші відомості. Брюс зібрав цінну бібліотеку, яку заповідав Петербурзькій АН.
Брав участь у закладенні Санкт-Петербурга 16 травня 1703 року. Є автором зодіакального радіально-кільцевого планування Москви.
Упорядник і видавець довідково-астрологічного «Брюсова календаря».
Садиба Глинки
ред.У 1726 вийшов у відставку в чині генерал-фельдмаршала і поселився в Глинках неподалік Москви. Село належало Долгорукову і було розташоване в місті впадіння річки Ворі в Клязьму.
Це була вельможна садиба нового типу. Відомий інженер і фортифікатор, Брюс самостійно склав проект і керував будівництвом господського дому (палацу), флігелів, ставка. Усі будівлі садиби вибудовані з цегли, що було перешкодою пожежам і надало садибним будівлям довготривалості. За винятком зруйнованої і перебудованої за СРСР церкви, будівлі дійшли до 21 століття. Використовуються як санаторій.
Садиба мала сад бароко, один з перших в Підмосков'ї.
Його «кабінет курйозних речей» був єдиним у своєму роді в Росії і після смерті Брюса влився в кунсткамеру Академії наук Петербургу.
Смерть
ред.Яків Брюс помер у садибі, але був похований у Москві в Німецькій слободі в кірсі св. Михайла. Кірху зруйнували в 1930-ті роки, під час перебудов території знайдено старий саркофаг з поховання Я. Брюса і речі в труні (військові ботфорти, зірка ордену Андрія Первозваного тощо). Вони реставровані і передані на збереження в Державний історичний музей у Москві.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Брюс [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Література
ред.- Бантыш-Каменский, Д. Н. 8-й генерал-фельдмаршал граф Яков Вилимович Брюс // Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. В 4-х частях. Репринтное воспроизведение издания 1840 года. Часть 1-2. [Архівовано 13 жовтня 2010 у Wayback Machine.] — М.: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1
- Альманах «Памятники отечества», № 2, 1989
- Брюс и Сухарева Башня: Легенды старой Москвы. Хранилище Черной книги
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
