Бондар Володимир Павлович

Володи́мир Па́влович Бо́ндар (нар. 13 липня 1913(19130713) — пом. 15 січня 1992) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир гармати 1672-го винищувального протитанкового артилерійського полку (18-а армія, 4-й Український фронт), старший сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Володимир Павлович Бондар
Бондар Володимир Павлович.jpg
Народження 13 липня 1913(1913-07-13)
Богодарівка
Смерть 15 січня 1992(1992-01-15) (78 років)
Усть-Лабінськ
Поховання Краснодарський край
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Роки служби 1941–1945
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank starshyj lejtnant infobox.svg Старший лейтенант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Народився 13 липня 1913 року в селі Богодарівка, нині — Добровеличківський район Кіровоградської області в бідній селянській родині. Українець. Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі, згодом навчався на сільськогосподарському робітфаці в Камишині (Волгоградська область). У 1936 році закінчив Астраханську юридичну школу, працював адвокатом юридичної консультації в Астрахані. У 1941 році закінчив Сталінградську школу зв'язку.

З початком німецько-радянської війни у липні 1941 року призваний Кіровським РВК м. Астрахань. Воював на Західному, Центральному, Калінінському, Воронезькому, 1-у і 4-у Українських фронтах. Був у піхоті: автоматник, помічник командира стрілецького взводу. У липні 1942 року отримав поранення. Після одужання направлений до 1672-го винищувального протитанкового артилерійського полку РГК. Член ВКП(б) з 1943 року. Знову в боях з серпня 1943 року. Брав участь у визволенні Лівобережної України, форсуванні Дніпра та битві за Київ.

У період боїв з 20 по 26 листопада 1943 року в районі сел Озеряни і Старицьке Житомирської області навідник гармати 1-ї батареї рядовий В. П. Бондар брав участь у відбитті кількох танкових атак супротивника чисельністю від 16 до 25 танків кожна. Діючи мужньо і рішуче, швидко і чітко наводив гармату на ворожу техніку, підпалив 3 танки і 1 самохідну гармату. 25 листопада, розгорнувши гармату з маршу, першими ж пострілами підбив танк і автомашину з гарматою та обслугою.[1]

В подальшому брав участь у боях на Західній Україні, Польщі й Чехословаччині.

14 січня 1945 року поблизу села Мокранце командир гармати старший сержант В. П. Бондар, відбиваючи нічну атаку ворожих танків, зпалив 1 середній танк. 16 січня під час масованого наступу супротивника, В. П. Бондар, за відсутності підтримки піхоти, викотив свою гармату з укриття й прямою наводкою розстрілював німецько-угорські війська, що йшли в наступ. Протягом дня відбив 4 контратаки, знищив до 80 солдатів ворога, 2 кулемети і 1 міномет.

Всього за час перебування в 1672-у ВПТАП підпалив 7 танків ворога, в тому числі 2 важких Panzer VI Tiger.[2]

У жовтні 1945 року старший лейтенант В. П. Бондар вийшов у запас. Мешкав у місті Усть-Лабінську Краснодарського краю, працював адвокатом. У 1950 році закінчив Краснодарську партійну школу. Помер 15 січня 1992 року.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому сержантові Бондарю Володимиру Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8762).

Також був двічі нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (03.01.1944, 11.03.1985) і медалями.

У 1961 році відзначений малою Золотою медаллю ВДНГ.

ЛітератураРедагувати

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 46-48.

ПриміткиРедагувати

  1. Нагородний лист на нагородження орденом вітчизняної війни(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 27 листопада 2014. 
  2. Нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 27 листопада 2014. 

ПосиланняРедагувати