Бандуренко Євген Федорович

(Перенаправлено з Бондаренко Євген Федорович)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Євген Федорович Бандуре́нко (справжнє прізвище Бондаренко, 23 січня 1919, Київ — 16 березня 1972, Одеса) — український радянський поет, сатирик, гуморист; член Спілки радянських письменників України з 1946 року[4].

Бандуренко Євген Федорович
Народився23 січня 1919(1919-01-23)
Київ, УНР
Помер16 березня 1972(1972-03-16) (53 роки)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна УНР
 Українська РСР
 СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, поет
Сфера роботилітературна діяльністьd[1], поезія[1], гумор[1] і сатира[1]
Мова творівукраїнська
Роки активностіз 1940
ЧленствоСпілка радянських письменників України[2]
ПартіяВКП(б)[3]
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Червоної Зірки медаль «За трудову відзнаку»

Біографія

ред.

Народився 23 січня 1919 року в місті Києві (нині Україна) в сім'ї чоботаря. Згодом з батьками переїзав до Борисполя, де провів дитинство і юність[5]. По закінченні середньої школи, у 1937 році поступив на філологічний факультет Київського університету, звідки у 1939 році був призваний до Червоної армії[6].

Учасник німецько-радянської війни. У військовому званні капітана служив у 299-й стрілецькій дивізії[7]. Нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Після демобілізації жив в Одесі[5].

У 1946—1954 роках очолював Одеське відділення Спілки письменників України. Обіймав посаду відповідального редактора альманаху «Маяк», був членом правління Одеської письменницької організації[6], редагував альманах «Літературна Одеса»[4].

Помер в Одесі 16 березня 1972 року.

Твори

ред.

Друкуватися почав 1940 року[6]. На початку своєї творчості був відомий як автор ліричних та ліро-епічних віршів, згодом частіше виступав і у сатирико-гумористичних жанрах. Його перу належать такі книги віршів і гумору:

  • «Мечі і струни» (1945);
  • «Дружба» (1948);
  • «Щасливого плавання» (1951);
  • «Розливсь Дніпро» (1952);
  • «Південна сторона» (1953);
  • «На чисту воду» (1955);
  • «За хвіст та на сонце» (1955);
  • «Будьмо знайомі» (1957);
  • «Веселка» (1957);
  • «Весна» (1957);
  • «Усміхнімось, друзі» (1958);
  • «А чому б не посміятись»;
  • «Одним миром мазані» (1959);
  • «Народження порту» (1959);
  • «Кому на добро, а кому під ребро» (1960);
  • «Кому смішки, а кому на горішки» (1961);
  • «Взяв би я бандуру» (1962);
  • «Гомін моря» (1963);
  • «Сміхом колючим» (1963);
  • «Чесне гумористичне» (1966);
  • «Поезії» (1967);
  • «Березові припарки» (1968);
  • «Струни і стріли» (1969);
  • «Весела осінь» (1971);
  • «Бальзам і сіль» (1972);
  • «Вибране» (1977);
  • «Дітям на гостинець» (1978).

Перекладав твори білоруських (Олексія Зарицького, Максима Танка) та болгарських поетів. Окремі твори письменника перекладено російською, білоруською, єврейською, болгарською мовами[8].

Примітки

ред.

Література

ред.