Князівство Болгарія

Князівство Болгарія Княжество България залежна держава у складі Османської імперії ↓ 1878 – 1908 → Прапор Герб Карта Болгарського князівства; з 1885 Східна Румелія входить до складу Болгарського князівства Столиця Софія Мова(и) болгарська Релігія православ'я Форма правління конституційна монархія Царі  - 1879–1886 - 1886–1908 Олександр Фердинанд I Прем'єр-міністри  - 1879 - 1908 Тодор Бурмов (перший) Александр Малінов (останній) Історія  - Сан-Стефанський договір 3 березня 1878  - Берлінський трактат 13 липня 1878  - Об'єднання Болгарії 6 вересня 1885  - Підняття царства 5 жовтня 1908 Валюта Болгарський лев Попередник Наступник Друге Болгарське царство Османська імперія Третє Болгарське царство Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Князівство Болгарія

Історія Болгарії
Стародавність
Караново культура
Культура Вінча
Варненський некрополь
Фракія
Одриське царство
Мезія
Середньовіччя
Булгари
Південні слов'яни
Велика Булгарія
Перше Болгарське царство
Західне Болгарське царство
Друге Болгарське царство
Відінське царство
Добруджанське князівство
Османська Болгарія
Болгарія у складі Османської імперії
Болгарське національне відродження
Новітня Болгарія
Князівство Болгарія
Східна Румелія
Третє Болгарське царство
Народна Республіка Болгарія
Республіка Болгарія
Портал «Болгарія»

Під назвою Князівство Болгарія (болг. Княжество България) в історіографії відома Болгарська держава від отримання автономії в межах Османської імперії в 1878 році до проголошення незалежності в 1908 році. Була конституційною монархією (Тирновська конституція 1879 з необхідними поправками). Глава держави — князь. Керівна династія — у 1878—1885 Баттенберги, потім Саксен-Кобург-Готська династія. Передбачалося колективне регентство у разі недієздатності князя (царя).

Історія

Біля джерел Третьої Болгарської держави стояла російська окупаційна адміністрація, що управляла Болгарією після російсько-турецької війни 1877—1878, яка звільнила країну. Остаточно кордони нової держави були визначені Берлінським конгресом, що сильно урізав звільнену Болгарію на користь Османської імперії. У 1879 році була прийнята Великим народним зібранням Тирновська конституція. Після зміщення князя Александра Баттенберга в 1885 році і міжцарів'я на престол ступив пронімецький правитель Фердинанд I. У цьому ж році Болгарія фактично анексувала Східну Румелію.

Під час чергового послаблення Османської імперії, що втратила на користь Австро-Угорщини Боснію і Герцеговину, болгарський князь Фердинанд I Кобургський проголосив 22 вересня 1908 року себе царем. Прийняття титулу царя означало повну юридичну незалежність від Османської імперії, повний суверенітет над Східною Румелією і претензії на гегемонію на Балканах. При Фердинанді були внесені поправки до конституції, що розширили повноваження царя і обмежили прийняті в 1879 році демократичні норми.

Див. також

• Історія Болгарії

Посилання

• Rulers of Bulgaria [Архівовано 12 Лютого 2012 у WebCite] at World Statesmen