Бокова (річка)

річка в Україні

Боко́ва — річка в Україні, у межах Долинського району Кіровоградської області та Криворізького району Дніпропетровської області. Права притока Інгульця (басейн Дніпра).

Бокова
річка Бокова в с. Бокова
47°57′14″ пн. ш. 33°08′40″ сх. д. / 47.95386124° пн. ш. 33.14441681° сх. д. / 47.95386124; 33.14441681
Витікбіля с. Варварівки
• координати48°17′37″ пн. ш. 32°55′23″ сх. д. / 48.293527777778° пн. ш. 32.922944444444° сх. д. / 48.293527777778; 32.922944444444
Гирлор. Інгулець
• координати47°57′14″ пн. ш. 33°08′40″ сх. д. / 47.953861111111° пн. ш. 33.144416666667° сх. д. / 47.953861111111; 33.144416666667
Басейнбасейн Дніпра
Країни:Україна Україна
Кіровоградська область,
Дніпропетровська область
РегіонДніпропетровська область
Кіровоградська область
Довжина72 км
Площа басейну:1320 км²
Притоки:Боковенька (права) і невеликі потічки
Мапа

Опис

ред.

Довжина річки 72 км, площа басейну 1320 км². Долина трапецієподібна, завширшки 2 км. Річище у верхів'ї звивисте, завширшки до 10 м. Глибина до 2,7 м. Похил річки 1,5 м/км. Споруджено декілька ставків.

Розташування

ред.

Річка бере початок біля села Варварівки. Тече на південний схід і південь. Впадає до Інгульця в межах Карачунівського водосховища, що на захід від м. Кривого Рогу.

Притоки: Боковенька (права) і невеликі потічки.

Легенда про річку Бокову

ред.

Записав М. Шеремет. Розповів Іван Андрійович Булах.

"Річку назвали Боковою. Було це за часів батька Хмеля, а чи й раніше. Потерпали тоді козацькі зимівники від набігів татар. Надокучили запорожцям вилазки чужинців. Дозори січовиків почали чатувати вздовж Дикого степу. Не раз діставалися повноводного плеса. Риби в ньому було хоч ковшем черпай. Скільки око сягало — зеленів степ. Поміж розлогих берегів, мов срібний ланцюжок, звивалася річечка. По балках і ярах — мальовничі діброви. Вони нібито нарочито відступили від річища, аби дати місце для зимівника.   Тут і поселимо свої сім’ї, — вирішив сотник. З лози вплели стіни мазанок, пообвальковували глиною, накрили очеретом. За вигоном почали сіяти всяку пашницю. Розводили коней для коша. Оскільки в Дикому степу не було ще шляхів, добиралися січовики до свого зимівника від Інгульця по Боковій, яка не мала тоді ще назви. Якось кошовий запитав сотника, як дістатися до нього в зимівник, а той почухав потилицю і сказав:   Пливи у верхів’я Інгульця. Побачиш зліва найширшу річку — в неї і завертай. Відтоді притоку Інгульця прозвали Боковою, а від неї і село перед тим плесом. Боківці, а з ними і варварівці та гурівці гордяться своєю річкою, складають про неї перекази".[джерело?]

 
Бокова біля с. Гурівка

Джерела

ред.