Боковенька

річка в Україні

Бокове́нька — річка в Україні, в межах Долинського району Кіровоградської області, Казанківського району Миколаївської області та Криворізького району Дніпропетровської області. Права притока Бокової (басейн Дніпра).

Боковенька
47°57′04″ пн. ш. 33°08′25″ сх. д. / 47.95136111002777568° пн. ш. 33.1403333300277723° сх. д. / 47.95136111002777568; 33.1403333300277723
Витік с. Василівка
• координати 48°16′36″ пн. ш. 32°46′45″ сх. д. / 48.27690000002777282° пн. ш. 32.77930000002777433° сх. д. / 48.27690000002777282; 32.77930000002777433
Гирло Бокова
• координати 47°57′05″ пн. ш. 33°08′25″ сх. д. / 47.951400000027774695° пн. ш. 33.14030000002777854° сх. д. / 47.951400000027774695; 33.14030000002777854
Басейн басейн Дніпра
Країни:  Україна
Прирічкові країни: Україна Україна
  Кіровоградська область
  Миколаївська область
  Дніпропетровська область
Регіон Дніпропетровська область
Миколаївська область
Кіровоградська область
Довжина 61 км
Площа басейну: 645 км²
Притоки: Балка Дубровина (ліва)
Весела Боковенька, Лозуватка (праві)
Мапа

Опис ред.

Довжина 61 км. Площа водозбірного басейну 645 км². Похил 1,6 м/км. Річкова долина трапецієподібна, завширшки 1 км. Річище спрямлене, завширшки до 15 м, завглибшки до 2,5-4 м (у пониззі). Збудовані ставки, у пониззі — Христофорівське водосховище. Використовується на водопостачання. До 1959 року Боковенька впадала в р. Бокову, однак, тепер можна говорити про плавний перехід нижньої течії річки в Карачунівське водосховище[1].

Розташування ред.

Бере початок біля с. Василівка. Тече переважно на південний схід. Впадає до Бокової на схід від села Кудашівки, в межах Карачунівського водосховища, що на захід від м. Кривого Рогу.

Притоки: Балка Дубровина (ліва); Весела Боковенька, Лозуватка (праві).

На річці розташоване смт Христофорівка.

Легенда про Боковеньку ред.

Праворуч тихоплинної Бокової левадами й очеретами без поспіху пливе, неначе підкрадається до Інгульця, молодша його донька — Боковенька, а якщо по-колишньому, то Бокувата, бо збоку Бокової.

Ще за часів Запорозької Січі тутечки, розповідають, стояли сторожові козацькі пости. Зорили з них сторожовики. Угледять неприятеля й калатають вдень у бійло, а вночі запалюють сухий очерет. Козаки знали: треба братися за ратища.

Чому ж річку назвали Боковенькою? То все через татар. Пробралися якось вони поміж козацькими постами біля Бокової. Тільки пришпорили своїх верхових, як за бугром засріблилася при місяці друга перепона.
 — Бока венка! Бока венка! — заджеркотіли татари.
Непрохані гості мали, мабуть, на увазі, що перед ними Бокова вузенька, i пустили коней галопом, щоб швидко сягнути в глиб Дикого Поля. Та перед очеретом напоролися на гострі, мов леза, ратища. Козаки сікли й кололи татар, примовляючи: «Не потикатиметесь більше на нашу Боку венку». Відтоді, буцімто, Бокувату почали називати Боковенькою.

Примітки ред.

  1. Річка Боковенька. Килимчук А. Ю. Архів оригіналу за 4 травня 2013. Процитовано 12 грудня 2012. 

Література ред.