Богуша

село в Польщі, Малопольське воєводство, Новосондецький повіт

Боґуша або Богуша (пол. Bogusza) — село в Польщі, на Лемківщині, в гміні Камйонка-Велика Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 647 осіб (2011[1]).

Село
Богуша
пол. Bogusza

Координати 49°34′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 20.867° сх. д. / 49.567; 20.867Координати: 49°34′ пн. ш. 20°52′ сх. д. / 49.567° пн. ш. 20.867° сх. д. / 49.567; 20.867

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Новосондецький повіт
Гміна Камьонка-Велька
Площа 12,97 км²
Висота центру 515  м
Населення 647 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 33-334
Автомобільний код KNS
SIMC 0434307
GeoNames 775698
OSM r6040366  ·R
Офіційний сайт bogusza.pl
Богуша. Карта розташування: Польща
Богуша
Богуша
Богуша (Польща)
Богуша. Карта розташування: Малопольське воєводство
Богуша
Богуша
Богуша (Малопольське воєводство)
Мапа

Розташування ред.

Розміщене на висоті 515 м над рівнем моря в долині потоку Королівка у Горах Грибівських (частина Низьких Бескидів).

Історія ред.

Перша письмова згадка походить з 1460 року — краківський підкоморій Миколай Пенянжек дає дозвіл селянам Богуші те Більцареви на вирубування дерев і випас свиней у лісах на південь від села. З листа також зрозуміло, що обидва села належало до Грибівського негродового староства, яке було королівською власністю.

З наступного документу від 1526 року відомо, коли разом з іншими селами староства (Грудек, Біла Нижня, Біла Вишня, Сюлкова, Канцльова і Більцарева) перейшло до рук Яна Бучинського з Ольшин. В 1529 році грибівські маєтності викупив у Бучинського королівський придворний Станіслав Пенянжек з Івановіц, у 1544 р. ввів волоське право і продав посаду солтиса Івану Радзу, нащадки якого були солтисами аж до XVIII ст. Після Пенянжків усе староство попало до рук краківського воєводи і старости Станіслава Любомирського, який дозволив відкриття парафії в 1627 р. та побудови церкви святого Димитрія в Богуші. На кінець XVII ст. в селі було 9 господарств і діяв водяний млин. Потім староством володіли почергово Ґродзєнські, Денгофи, Тарковські та Водзіцькі. З 1785 року село належало до маєтностей австрійського цісаря.

З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки. В селі була москвофільська читальня імені Качковського. 671 селянин (крім 26) на 1936 рік перейшли до Польської православної церкви.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківсько-українське населення. У 1939 році з 680 жителів села — 675 українців і 5 поляків.[2] До 1945 р. в селі була греко-католицька церква парафії Королева Руська Грибівського деканату, метричні книги велися з 1728 року[3].

Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Ті, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі[4], натомість заселено поляків.

Польські історики всупереч історичним реаліям твердять про початкове польське населення Лемківщини, яке невідомо коли і невідомо чому раптом стало лемківським, але саме такі антинаукові твердження стали підставою для державного етноциду українців поляками.

У 1975-1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Пам'ятки ред.

У селі є дві давні церкви (тепер — костели): греко-католицька дерев'яна церква святого Димитрія 1858 року і православна церква з 1930 р.

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 309 85 203 21
Жінки 338 105 197 36
Разом 647 190 400 57

Джерела ред.

Примітки ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Богуша

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 40-41 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 липня 2016.
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

.