Відкрити головне меню

Богуцький Вацлав Антонович

Богуцький Вацлав Антонович (1884–1937) — білоруський і польський більшовицький партійний діяч.

Вацлав Антонович Богуцький
біл. Вацлаў Антонавіч Багуцкі
пол. Wacław Bogucki


Відповідальний секретар ЦК КП(б)Б
травень 1922 — лютий 1924 року
Попередник: Вільгельм Кнорін
Наступник: Олександр Асаткін
 
Партія: КПРС (з 1904)
Народження: 1884(1884)
Буракув, Варшавська губернія, Російська імперія (нині Польща)
Смерть: 19 грудня 1937(1937-12-19)
Москва, РРФСР
Національність: Поляк
Громадянство: Російська імперія і СРСР

БіографіяРедагувати

Народився 1884 року в містечку Буракув у Польщі, за фахом робітник-металіст. 1904 року вступив до Соціал-демократичної партії Польщі й Литви, проводив революційну роботу в Білорусі й на Кавказ, 8 разів був заарештований. 1906 року був делегатом п'ятого з'їзду РСДРП від Гродненської губернії. Провів понад 4 роки у в'язницях.

1910 року втік від переслідувань до Америки, де працював над організацією соціал-демократичних груп польських робітників. 1912 повернувся до Росії . 1917 року організував групу соціал-демократів Польщі й Литви у Тіфлісі, де був членом виконкому Ради робітничих і солдатських депутатів від армії; у 1918 — голова Гродненської Ради й комітету партії, брав участь у створенні комуністичної організації в Білостоку .

З 1919 року — член ЦК Компартії Литви й Білорусі та голова Мінської НК. З травня 1922 до лютого 1924 року був відповідальним секретарем ЦК КП Білорусі й заступником голови РНК БРСР. Потім працював представником КП Польщі у Виконкомі Комінтерну, член ЦК КП Польщі у 19251930 роках. З 1929 на профспілковій роботі: займав пости голови ЦК профспілки зв'язківців, голови Скандинавської секції Профінтерну. Член спецколегії Хабаровського крайового суду. Член ЦВК СРСР. Делегат 10, 11 і 12 з'їздів РКП(б).

Заарештований 5 вересня 1937 року. 19 грудня 1937 Воєнною колегією Верховного суду СРСР за участь у польській шпигунській диверсійно-терористичній організації засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний того ж дня на розстрільному полігоні Комунарка, де й був похований.

Реабілітований 31 березня 1956 року.

ДжерелаРедагувати