Відкрити головне меню

Олександр Євгенович Бобарико (нар. 4 березня 1957, Чернігів) — колишній радянський футболіст, що виступав на позиції захисника у низці українських клубів другої та першої ліги. По закінченні кар'єри футболіста — український футбольний тренер та функціонер.

Ф
Олександр Бобарико
Особові дані
Повне ім'я Олександр Євгенович Бобарико
Народження 4 березня 1957(1957-03-04) (62 роки)
  Чернігів, СРСР
Зріст 185 см
Вага 76 кг
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив виступи
Юнацькі клуби
«Десна» (Чернігів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1977-1981 СРСР «Десна» (Чернігів) 141 (5)
1981 СРСР «Карпати» Львів 0 (0)
1982-1983 СРСР СКА «Карпати» Львів 10 (0)
1983 СРСР «Торпедо» (Луцьк) 8 (2)
1984-1987 СРСР «Нива» (Вінниця) 130 (8)
1987–1988 СРСР «Металург» З 23 (0)
1989-1991 СРСР «Буковина» 87 (2)
1991 Польща «Краковія» 10 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1991-1992 Україна «Буковина» (асистент)
1992-1994 Україна «Нива» (Вінниця) (асистент)
1994-1995 Україна «Нива» (Вінниця)
1995-1997 Україна «Нива» (Вінниця) (асистент)
1997 Україна «Дніпро» (Дніпропетровськ) (асистент)
1998 Болгарія «Левскі» (асистент)
1999-2000 Україна «Хімік» (Вінниця)
2001 Україна СДЮШОР «Шахтар» (Донецьк) (тренер)
2001-2002 Україна «Вінниця» (асистент)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Зміст

Клубна кар'єраРедагувати

Олександр Бобарико народився у Чернігові, і є вихованцем школи підготовки місцевого футбольного клубу «Десна». Розпочав виступи на футбольних полях молодий футболіст у місцевому клубі колективу фізкультури «Промінь». Із 1977 року розпочав виступи за чернігівську команду майстрів «Десна», яка на той час виступала у другій всесоюзній лізі. За команду з рідного міста виступав до 1981 року, і отримав запрошення від львівських «Карпат», які того року вибули з вищої ліги до першої. Проте у львівському клубі Бобарико виступав виключно за дублюючий склад, і вже наступного року, після розформування «Карпат» та об'єднання їх з місцевим армійським клубом розпочав виступи за об'єднану львівську команду — СКА «Карпати». Проте і в цьому клубі Бобарико не став основним гравцем, лише в першому році виступів за об'єднану команду зіграв 10 матчів у першій союзній лізі, а наступного, 1983 року, грав виключно за дубль львівських армійців. У кінці 1983 року перейшов до складу друголігового луцького «Торпедо», проте зіграв до кінця року лише 8 матчів, та перейшов до складу вінницької «Ниви».[1] У цьому клубі Олександр Бобарико став одним із основних гравців захисту команди, і вже в перший рік виступів за вінницьку команду став чемпіоном УРСР[2], і зіграв у переможному для вінничан сезоні 30 матчів за клуб.[3] У вінницькій команді Бобарико виступав у другій лізі до кінця 1987 року, та отримав запрошення у першоліговий клуб — «Металург» із Запоріжжя, у якому дебютував відразу ж у кінці сезону 1987 року. У запорізькому клубі Бобарико грав до кінця 1988 року, і провів у складі «металургів» 23 матчі у першій союзній лізі. У кінці 1988 року став гравцем чернівецької «Буковини», у 1989 році став із нею срібним призером чемпіонату УРСР[4], та зіграв цього сезону 46 матчів у другій лізі.[5] Наступного сезону Олександр Бобарико з чернівцькою командою став переможцем західної буферної зони другої ліги, виборовши путівку до першої союзної ліги[6], зігравши у переможному складі буковинців 36 матчів у чемпіонаті СРСР.[7] Наступного сезону Бобарико, зігравши 5 матчів за «Буковину» в першій лізі, поїхав на футбольні заробітки до сусідньої Польщі, де став гравцем місцевої «Краковії». У польському клубі український футболіст зіграв 10 матчів, та завершив кар'єру футболіста.

Після закінчення кар'єри футболістаРедагувати

Після завершення виступів у «Краковії» в кінці 1991 року Олександр Бобарико повернувся до України, де приєднався до тренерського штабу чернівецької «Буковини», який очолював Юхим Школьников. Улітку 1992 року разом із Школьниковим увійшов до тренерського штабу іншого свого колишнього клубу — вінницької «Ниви». Після відставки Юхима Школьникова і його переходу до молдовського «Тилігула» Олександр Бобарико із середини 1994 року очолив вінницький клуб, та допоміг йому утриматись у вищій українській лізі.[8] На посаді головного тренера Бобарико працював до квітня 1995 року[9], та був замінений на Юрія Коваля. До середини 1997 року Бобарико працював у тренерському штабі «Ниви», а з липня 1997 року до кінця року працював у тренерському штабі В'ячеслава Грозного у дніпропетровському «Дніпрі», а у 1998 році працював разом із Грозним уже в болгарському «Левскі». Після повернення в Україну Бобарико протягом року очолював аматорський вінницький «Хімік», пізніше працював тренером у СДЮШОР донецького «Шахтаря». З кінця 2001 року до середини 2002 року Олександр Бобарико знову входив до тренерського штабу головної команди Вінниці. З середини 2002 року Олександр Бобарико працює у Федерації футболу України на посаді заступника голови комітету юнацького футболу[8], а також начальника відділу науково-методичного забезпечення.[10][11] Олександр Бобарико також займав посаду секретаря науково-методичної ради ФФУ, та члена її Науково-методичної ради.[12]

ДосягненняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ФК «Волинь» — Статистика
  2. Друга ліга (6 зона) — 1984. Архів оригіналу за 10 жовтень 2016. Процитовано 14 серпень 2016. 
  3. «Нива» Вінниця — 1984. Архів оригіналу за 10 жовтень 2016. Процитовано 14 серпень 2016. 
  4. Друга ліга (6 зона). 1989 рік. Архів оригіналу за 21 лютий 2014. Процитовано 14 серпень 2016. 
  5. «Буковина» Чернівці — 1989. Архів оригіналу за 10 жовтень 2016. Процитовано 14 серпень 2016. 
  6. Друга ліга (захід) — 1990. Архів оригіналу за 10 жовтень 2016. Процитовано 14 серпень 2016. 
  7. «Буковина» Чернівці — 1990. Архів оригіналу за 10 жовтень 2016. Процитовано 14 серпень 2016. 
  8. а б Тренери України часів незалежності. Ч.8 / Для «Ниви» Європа починалася з Бобарика / Футбол / www.sport.ua
  9. История — Сайт болельщиков ФК «Нива» Винница (рос.)
  10. Тестирование юных динамовцев (рос.)
  11. Зустрічі на користь футболу
  12. Засідання Науково-методичної Ради ФФУ

ПосиланняРедагувати