Відкрити головне меню

Євдокі́я Дави́дівна Берша́нська, за другим чоловіком — Бочаро́ва, у дівоцтві — Карабу́т (6 лютого 1913(19130206) — 16 вересня 1982) — радянська військова льотчиця, учасник Другої світової війни. Командир 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії підполковник. Єдина жінка, нагороджена орденом Суворова.

Євдокія Давидівна Бершанська (Бочарова)
Бершанская Евдокия Давыдовна (cropped).jpg
Ім'я при народженні Євдокія Давидівна Карабут
Народження 6 лютого 1913(1913-02-06)
Добровольне
Смерть 16 вересня 1982(1982-09-16) (69 років)
Москва
гострий інфаркт міокарда
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Бомбардувальна авіація
Роки служби 1941—1945
Звання CCCP air-force Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник авіації
Командування 46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаційний полк
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Суворова III степеня Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани»
Бершанська Євдокія Давидівна у Вікісховищі?

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народилася 6 лютого 1913 року в селі Добровольне Ставропольського краю. Росіянка. Член ВКП(б) з 1939 року.

З 1924 по 1929 роки навчалась у Благодарненській школі 2-го ступеня. У 1932 році закінчила Батайську авіаційну школу льотчиків. Працювала льотчиком-інструктором Батайської і Краснодарської авіаційних шкіл цивільного повітряного флоту СРСР (ЦПФ СРСР).

У 1941 році призвана до лав РСЧА. 2 грудня 1941 року капітан Є. Д. Бершанська призначена командиром новоствореного жіночого 588-го нічного легкобомбардувального авіаційного полку. На фронтах німецько-радянської війни з 27 травня 1942 року. Воювала на Південному, Північно-Кавказькому та 2-у Білоруському фронтах.

Під командуванням Є. Д. Бершанської полк пройшов бойовий шлях від Ворошиловграду через Грозний, Краснодар, Тамань, Керч, Севастополь, Могильов, Гродно, Білосток, Остроленку. Брав участь у розгромі німецьких військ у Польщі та Східній Прусії. За успішне виконання завдань командування полк був перейменований у 46-й гвардійський, нагороджений орденами Червоного Прапора і Суворова 3-го ступеня.

Особисто Є. Д. Бершанська здійснила 28 бойових вильотів на знищення живої сили й бойової техніки ворога.

Після війни вдруге одружилась, супроводжувала чоловіка-офіцера за місцем служби. У 1950 році закінчила Вечірній університет марксизму-ленінізму. Після переїзду до Москви займалась громадською діяльністю в Комітеті радянських жінок та Комітеті ветеранів війни.

Померла 17 вересня 1982 року. Похована на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і почесні званняРедагувати

Почесний громадянин міста Краснодара[1].

Нагороджена двома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 15.06.1945), орденами Суворова 3-го ступеня (15.12.1944), Олександра Невського (02.06.1944), Вітчизняної війни 2-го ступеня (28.05.1943), «Знак Пошани» (1937) і медалями.

Пам'ятьРедагувати

Ім'ям Євдокії Бершанської названо вулицю в місті Краснодарі.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати