Бертники

село в Україні, в Монастириському районі Тернопільської області.

Бе́ртники — село Монастириської міської громади Чортківського району Тернопільської області. До 2020 Центр Бертниківської сільської ради. Населення — 385 осіб (2014).

село Бертники
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада Бертниківська сільська рада
Код КОАТУУ 6124280201
Облікова картка Бертники 
Основні дані
Населення 385 (2014)
Територія 1.690 км²
Густота населення 266.27 осіб/км²
Поштовий індекс 48324
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°04′21″ пн. ш. 25°13′21″ сх. д. / 49.07250° пн. ш. 25.22250° сх. д. / 49.07250; 25.22250Координати: 49°04′21″ пн. ш. 25°13′21″ сх. д. / 49.07250° пн. ш. 25.22250° сх. д. / 49.07250; 25.22250
Середня висота
над рівнем моря
327 м[1]
Відстань до
районного центру
5 км
Місцева влада
Адреса ради 48301, Тернопільська обл.,Монастириський р-н.,с.Бертники, вул. Шевченка, 63
Карта
Бертники. Карта розташування: Україна
Бертники
Бертники
Бертники. Карта розташування: Тернопільська область
Бертники
Бертники
Мапа

НазваРедагувати

У радянський період, у 1977 році, село було перейменоване на Лісове. У 1991 році Бертникам повернено історичну назву.

ГеографіяРедагувати

Село розташоване на сході району, на березі річки Бертничка (ліва притока Коропця, басейн Дністра). Від Бертників до центру громади міста Монастириськи 5 кілометрів та найближчої залізничної станції Бучач — 15 кілометрів.

Площа села становить 2,27 кв. км.

Сусідні населені пункти:

  Григорів Озеряни  
Чехів 𝒩 Верб'ятин
𝒲    Бертники    
𝒮

КліматРедагувати

Для села характерний помірно континентальний клімат. Бертники розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.

ІсторіяРедагувати

13 січня 1444 р.: брати Кунрад та Панерат з Бердників (лат. Cunrado et Panerath de Berdniky) згадані в записці №1263 Галицького земського суду,[2] що свідчить про існування поселення Бердники (або Бертники). Ще одна писемна згадка — 1454 р.

Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького жителі брали участь у військових діях.

1920-1930-ті працювали товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа», «Союз українок», «Сільський господар», кооператива.

Протягом 19621966 село належало до Бучацького району.

19771991 Бертники мали назву Лісове[3].

Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].

НаселенняРедагувати

У 2001 році населення села становило 450 осіб, у 2014 — 385 осіб. У 2014 році було 114 дворів.

Пам'яткиРедагувати

Є церква святого Михайла (1928; кам'яна).

ОсвітаРедагувати

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Охорона здоров'яРедагувати

Епідемія коронавірусуРедагувати

Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 1 особу COVID-19 (і 44 в районі).[5]

КультураРедагувати

У селі є клуб.

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

  • Богдан Бойчук — поет.
  • Ґудзик Василь «Оріх» (*5.03.1927 — †15.08.2007, м. Філадельфія, штат Пенсильванія, США) — ройовий, чотовий сотні «Ударник-5» куреня «Лемківський» ТВ 26 «Лемко» ВО 6 «Сян» (1944—1948), командир сотні «Басейн» ТВ 24 «Маківка» ВО 4 «Говерля» (05.-10.1949), член Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади, голова станиці ОКВ у м. Філадельфія, голова контрольної комісії ГУ ОКВ. Старший вістун (?), хорунжий (2.09.1948) УПА; відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1 класу (20.07.1950)[6].

ПриміткиРедагувати

  1. weather.in.ua Погода в Україні
  2. Акти ґродські і земські.-Львів,1887.Т.12.-564с.,(пол., лат.) с.120
  3. Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла, Українська правда, 29 березня 2020
  6. ГДА СБУ. — Ф. 13. — Спр. 376. — Т. 60. — Арк. 273; Літопис Української Повстанської Армії. Т. 52: Об'єднання колишніх вояків УПА США і Канади: Історія в документах (1950—2016) / упоряд.: Ігор Гомзяк, Дмитро Проданик, Христина Котляр. — Торонто; Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2016. — С. 720—721.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати