Березнегуватське

Березнегува́тське — село в Україні, у Новобузькому районі Миколаївської області. Населення становить 845 осіб. Орган місцевого самоврядування — Березнегуватська сільська рада. Село розташоване за 25 км на захід від міста Новий Буг і за 30 км від залізничної станції Новий Буг на лінії Миколаїв-Сортувальний — Долинська. Сільраді підпорядковані села Веселий Поділ.

село Березнегуватське
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Новобузький
Рада Березнегуватська сільська рада
Код КОАТУУ 4824580701
Основні дані
Засноване 1918
Населення 845
Площа 0,99 км²
Густота населення 853,54 осіб/км²
Поштовий індекс 55620
Телефонний код +380 5151
Географічні дані
Географічні координати 47°45′14″ пн. ш. 32°16′30″ сх. д. / 47.75389° пн. ш. 32.27500° сх. д. / 47.75389; 32.27500Координати: 47°45′14″ пн. ш. 32°16′30″ сх. д. / 47.75389° пн. ш. 32.27500° сх. д. / 47.75389; 32.27500
Середня висота
над рівнем моря
102 м
Місцева влада
Адреса ради 55620, Миколаївська обл., Новобузький р-н, с.Березнегуватське, пр.Березнегуватський,1
Карта
Березнегуватське. Карта розташування: Україна
Березнегуватське
Березнегуватське
Березнегуватське. Карта розташування: Миколаївська область
Березнегуватське
Березнегуватське
Мапа

ІсторіяРедагувати

На околицях села Пелагіївки виявлено пізнопалеолітична стоянка (понад 20 тис. років тому), біля села Новорозанівки — поселення епохи неоліту і міді (V—III тисячоліття до п. е.), а також декілька поселень і могильник епохи ранньої і пізньої бронзи (III—I тисячоліття до н. е.). У села Новорозанівки досліджено поховання скіфського воїна (V ст. до н. е.), похованого в повному озброєнні (пластинчатий шолом і панцир, два дротики, меч і сагайдак із стрілами).

Населений пункт виник у кінці XIX століття.

На фронтах Німецько-радянської війни билися 216 жителів села, 54 з них пали смертю хоробрих, 98 — удостоєні урядових нагород.

У 1973 році в селі Березнегуватське споруджений меморіальний комплекс на честь односельців, загиблих у боротьбі з нацистами. За часів УРСР в селі працював колгосп «Молода гвардія». За трудові успіхи орденами і медалями нагороджені 86 чоловік, серед них ордени Трудового Червоного Прапора удостоєні ланковий В. П. Канишева, свинарки С. Н. Симчера і М. П. Постика, завідувач фермою великої рогатої худоби Н. К. Шиян.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 820 осіб, з яких 398 чоловіків та 422 жінки.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 843 особи.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 97,75 %
російська 1,66 %
молдовська 0,36 %
болгарська 0,12 %
вірменська 0,12 %

ЕкономікаРедагувати

У селі обробляються 4946 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4078 га орних земель. Основні напрями виробництва — зернове і м'ясо-молочне з розвиненим свинарством. В селі два магазини, їдальню, пункт побутового обслуговування, відділення Укрпошти. Відділення Ощадбанку України.

Освіта і культураРедагувати

У селі працює середня одинадцятирічна школа з інтернатом (20 учителів і 207 учнів), клуб із залом на 200 місць, бібліотека з книжковим фондом 9,1 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт. Дитячі ясли-сад на 50 місць.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати