Відкрити головне меню

Бенжамен Констан
Benjamin Constant
BenjaminConstant.jpg
Ім'я при народженні фр. Henri-Benjamin Constant de Rebecque
Народився 25 жовтня 1767(1767-10-25)
Лозанна, Швейцарія
Помер 8 грудня 1830(1830-12-08) (63 роки)
Париж, Королівство Франція
Поховання
Громадянство Швейцарія Швейцарія
Діяльність філософ, політик, письменник, автор щоденника
Alma mater Единбурзький університет
Знання мов французька
Роки активності з 1779
Напрямок романтизм
Жанр роман, поема, памфлет, трактат
Magnum opus «Адольф» (роман), 1816
Посада депутат Національної асамблеї Франції
Партія Республіканізм
Брати, сестри  • Louise Marie Anne d'Estournelles Constant de Rebecque[d][2]

Анрі́-Бенжаме́н Конста́н де Ребе́к, фр. Henri-Benjamin Constant de Rebecque (25 жовтня 1767, Лозанна, Швейцарія — 8 грудня 1830) — франкошвейцарський та французький письменник, публіцист, політичний діяч часів Французької революції, бонапартизму Реставрації.

БіографіяРедагувати

Бенжамен Констан народився в родині гугенотів. Отримав середню освіту в приватних вчителів. У 17821783 роках вивчав право в Університеті Ерлангена (Баварія), потім (до 1785 у Единбурзькому університеті (Шотландія). У травні 1785 року вперше прибув до Парижа. 8 травня 1789 року одружився з баронессою Мінною фон Грамм (1758—1825), придворною дамою графині Брауншвейзької.

Констан та Жермена де СтальРедагувати

Знайомство Бенжамена Констана з письменницею Ж. де Сталь відбулося у вересні 1794 року в Женеві. Тоді після страти Людовика XVI вона разом з батьком (Жаком Неккером) вирушила у вигнання до Швейцарії й оселилася на березі Женевського озера у замку Коппе, де чекала кінця епохи Терору. Констан став фактичним чоловіком де Сталь; у червні 1797 р. у них народилася дочка Альбертіна. У травні 1795 року, після Термідора вони разом повернулися до Парижа, де Констан прийняв французьке громадянство. Спільне життя Констана та де Сталь тривало до грудня 1807 року.

Політична діяльністьРедагувати

З 1796 року Констан активно підтримував Директорію. В 17991802 роках був членом Законодавчого трибуналу, а з жовтня 1803 по грудень 1804 року перебував в еміграції. В ході «Ста днів» розробляв доповнення до конституції Наполеона I. У березні 1819 року був обраний у палату депутатів. 1830 року Констан підтримав повернення монархії та Луї Філіпа.

Літературна творчістьРедагувати

Бенжамен Констан був одним з чільних представників французького романтизму. Свій перший літературний твір, героїчну епопею «Лицарі», він написав у дванадцятирічному віці[3]. З 1803 року вів щоденник. Зробив обробку п'єси Шиллера «Валленштейн». Та світову славу письменникові приніс автобіографічний роман «Адольф», (написаний 1806 року в Женеві, опублікований 1816 року в Лондоні).

Автобіографічний характер мають також два інші прозові твори письменника, опубліковані лише в ХХ столітті. Це повісті «Червоний зошит» (оригінальна назва — «Моє життя», 1807, опубл. 1907 року) та «Сесіль» (близько 1810, опубліковано 1951 року). В повісті «Сесіль» Констан описав історію своїх взаємин з другою дружиною, Шарлоттою фон Гарденберг.

У кінці минулого століття було виявлено рукопис ще одного твору, написаного Констаном в 17861787 роках спільно з його коханою, Ізабель де Шарьєр де Зейлен — епістолярного роману «Листи Д'Арсіє-сина до Софі Дюрфе».[4].

ТвориРедагувати

  • De la force du gouvernement actuel de la France et de la nécessité de s'y rallier (1796)
  • Des réactions politiques (1797)
  • Des effets de la Terreur (1797)
  • Des suites de la contrerévolution de 1660 en Angleterre (1798)
  • Amélie et Germaine (1803)
  • Wallstein, 1809
  • Fragments d'une ouvrage abandonné sur la possibilité d'une constitution républicaine dans un grand pays (1803—1810)
  • De l'esprit de conquête et l'usurpation (1814), памфлет проти Наполеона
  • Réflexions sur les Constitutions, la distribution des pouvoirs et les garanties dans une monarchie constitutionnelle, 1814
  • Principes de politique applicables à tous les gouvernements représentatifs…, 1815)
  • De la doctrine politique qui peut réunir les partis en France, 1816
  • Адольф (роман), 1816
  • Mémoires sur les Cent-Jours, 18201822
  • De la réligion considérée dans sa source… (18241831), п'ятитомна історія давніх релігій.
  • Mélanges de littérature et de politique, 1829
  • Le Cahier rouge, 1907
  • Cécile, 1951

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • В. Головченко. Констан Анрі Бенжамен де Ребек // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.354 ISBN 978-966-611-818-2

ПосиланняРедагувати