Відкрити головне меню

ІсторіяРедагувати

Поселення існує, як мінімум, з 1376 р., коли воно було частиною села Терпичів на руському праві. Руські землі потрапляють до польської корони і король поступово роздає їх своїм підданим васалам. Так з 1427 р. Терпичів, разом із басейном р. Гочівка належав Матяшу зі Збойська (Сяноцького повіту), родоначальнику роду Балів. У власності Балів — до пол. XVII століття. З XVII ст. називається Бахлова — від прізвища власників.

З 1772  р. до 1918 р. — у складі Австрії й Австро-Угорщини, провінція Королівство Галичини та Володимирії.

На 1785 р село мало 3.96 км² земельних угідь, населення — 121 греко-католик, 19 римо-католиків і 10 юдеїв.

На 1787 рік австрійські кадастрові відомості містять інформацію про наступні прізвища жителів села:

Бабич (Babich) (2 родини), Баб'як (Bab'jak), Гошак (Hoshak) (2 родини), Дидзь (Dydz), Губиш (Gubysh) (2 родини), Дубиль (Dubyl), Іванчишин (Ivanchyshyn), Олеярчик (Olejarchyk), Рокон (Rokon), Старовський (Starovs'kyj), Цапар (Tsapar).

Кількість вірних греко-католиків:

1840 — 156 осіб, 1859 — осіб, 1879 — 185 осіб, 1899 — 251 особа, 1926 — 293 особи, 1936 — 312 осіб.

Власної церкви в селі не було. Прихід був у с. Гочів (Балигородський деканат Перемиської єпархії).

У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. у складі ґміні Гочев. На 01.01.1939 у селі було 290 жителів, з них 250 українців-грекокатоликів, 35 українців-римокатоликів і 5 євреїв[2].

Протягом 1946-47 рр. все українське населення було насильно переселене до СРСР чи новонадбані північні райони Польщі[3].

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 119 32 78 9
Жінки 120 32 70 18
Разом 239 64 148 27

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати