Батрадь
Ба́традь (до 1946 року — Бовтрадь) — село в Україні, у Берегівському районі Закарпатській області, центр сільської ради. Розташоване за 26 км від районного центру і за 3,5 км від залізничної станції Батєво на лінії Ужгород—Солотвино. Через село проходить автошлях Берегове—Чоп. Населення — 1 846 чоловік.
| село Батрадь | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Громада | Батівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020010050055620 |
| Облікова картка | Батрадь на сайті ВРУ |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1320 рік |
| Населення | 1 846 чоловік |
| Площа | 2,52 км² |
| Густота населення | 732,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90213 |
| Телефонний код | +380 03141 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°19′22″ пн. ш. 22°24′45″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
103 м[1] |
| Відстань до районного центру |
26 км |
| Найближча залізнична станція | Батєво |
| Відстань до залізничної станції |
3,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Батрадь, вул. Коштель, 7 |
| Сільський голова | Марков Іван Іванович |
| Карта | |
  Батрадь | |
 Батрадь | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
Назва походить від потічка, який протікав на межі села, і це, ймовірно, слово слов'янського походження. Перша згадка про поселення, під назвою Болтраґ, з'являється в 1270, пізніший запис датується 1320 р.
У 1566 році село піддалося спуштошливому набігу кримських орд. Після кількох попередніх власників з часів середньовіччя і до початку 20-го ст. землі села перебували у власності дворянської родини Лоняї. В першій половині XVI ст. населення перейшло в реформатську віру. В 1595 р. згадується в записах як процвітаюче село із церквою.
З початку березня по 21 квітня 1919 в селі існувала радянська влада. У 1934 році була заснована організація Комуністичної партії Чехословаччини. У період окупації Угорським королівством в 1938—1944 роках за антинацистську діяльність три жителя села були кинуті у в'язницю, 30 — відправлено до трудових таборів.
Після звільнення села від нацистських окупантів 27 жовтня 1944 року 12 жителів села добровільно вступили до лав Червоної армії, два з них загинули, дев'ять — за бойові заслуги удостоєні урядових нагород.
У повоєнні часи у селі знаходилася центральна садиба багатогалузевого колгоспу «Перемога», за яким було закріплено 2 948 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2 080 га орної землі. Основним напрямом господарства було виробництво зерна і молочно-м'ясної продукції. З підсобних підприємств діяли сувенірний і плодоконсервний цехи. З соціальної сфери діяли восьмирічна і початкова школи, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок. Працювали будинок побуту, кілька магазинів. ресторан, швейна майстерня, відділення зв'язку.
Присілки ред.
Нова Батрадь
Нова Батрадь — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Батрадь рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967
Тут живуть переселенці з інших районів Закарпаття.
- Місцева школа знаходиться там де була колишня панська садиба Клемпі та Оденал з відповідними баштами та шпилями. Як розповідають старожили, будівля вже відзначила свій 100-річний ювілей. Це підтверджує хоча б той факт, що під час капітального ремонту даху було знайдено дерев'яну дощечку з підписами теслярів, датовану 1911 роком.
- ще одна будівля в присілку колись належала держсекретарю Австро-Угорської монархії на прізвище Потокі.
в присілку діє православний храм
Архітектурні пам'ятки ред.
Цікавою архітектурною пам'яткою (наразі не занесеною до списків охоронних об'єктів) є невеликий одноповерховий палац із декоративною баштою, що належав угорській дворянській родині Лоняї. Це був літній особняк представника родини Лоняї, збудований, згідно знайдених артефактів, в 1910—1912 рр. В чехословацький період в палаці мешкав державний чиновник, який керував процесом переселення до села слов'янських родин з гірських регіонів. Під час Другої світової війни в палаці була влаштована ветеринарна клініка. Після націоналізації майна в радянський час в садибу були заселені бідні сім'ї з хутора, так званого «Боґойсалаш» («Совине гніздо»). Пізніше тут була влаштована сільська рада, потім — дитячий садок, з 1960 р. — основна будівля місцевої початкової школи. В цьому статусі, одного з чотирьох корпусів Батрадівської загальноосвітньої школи І — ІІ ступенів, колишній палац знаходиться й зараз, в оточенні невеликому гарного парку.
Численні перебудови не дали змоги зберегти внутрішні інтер'єри споруди, сьогодні від них залишилися хіба що фрагменти. Не можна вважати вдалою й зовнішній ремонт, проведений на кінці 1990-х років. Будівля, яка була виконана в елегантному сірому кольорі, була наполовину розфарбована в недолугий штучно-зелений колір. Оригінальне покриття даху також було замінено на новий покрівельний матеріал, який не гармонізує із загальним стилем палацу.
Реформатська церква в центрі села початково була католицькою, і збудована в XV ст.. в готичному стилі. Згодом стала реформатською, в 1912 р. перебудована в неоготичний стиль, в основному на кошти односельчан, які мігрували за океан. Реставрована в 1995 р.
Навпроти церкви розмістилася парохія (будинок священика), у якій була організована місцева церковна школа, час будівництва — 1890-ті роки. Школа використовувалась за своїм призначенням і при чехословацькій владі, і зараз є корпусом № 2 з чотирьох частин місцевого навчального закладу.
Цей корпус (знаходиться на відстані одного кілометра від основного) розташований по вул. Сечені, 71. За даним архіву — це «Церковна мадярська реформатська 1 класова народна школа» (згідно записів 1928/1929 навчального року від 28.V.1929 р.)." Згідно архівних записів, «Школа знаходиться в центрі села в будинку кальвіністської церкви. Будинок дуже старий. Одна велика кімната 11 м х 10 м х 35 м. Двір великий. Є кімната для вчителя. В школу записано 28 учнів — 12 хл. та 16 дів. Державний церковний учитель: Олександр Лазар — викладає такі предмети як числення, географія, читання, граматика. Навчання відбудеться кожного дня з IX—VI місяці. Заняття закінчуються о 14.00. Ученича бібліотека: 47 книг, прочитано учнями близько 85 книг. Вчительська бібліотека має 76 томів серед яких фахові книги, які вчитель використовує для підготовки до уроків».
Третій корпус школи розташований в будинку 1920-х рр., на глиняному фундаменті. При побудові воно складалося воно з двох навчальних кімнат, канцелярії та вчительської квартири. Корпус № 3 (знаходиться на відстані 1,5 кілометра від основного корпусу) розташований по вул. Івана Франка, 2. Згідно з архівними даними «Шкільний округ Берегово, за навч. рік 1928/29. Державна мадьарська 2 класна народна школа, мішана з державним учителем). Зовнішній стан школи: Школа знаходиться на південно західній частині на периферії села, знаходиться в державному будинку, що складається з двох добрих навчальних приміщень, одної канцелярії та вчительської квартири (2 кімнати, кухня, комора). Будинок знаходиться в доброму стані, адже недавно побудований на „багнистом“ фундаменті. Подвір'я недостатньо загороджене».
Четвертий корпус нинішньої школи знаходиться на відстані двох кілометрів від основного. Це колишній будинок, що належав державному секретарю, і був побудований близько ста років тому. Після ІІ світової війни тут була розташована контора МТС (машинно-тракторна станція), яка обслуговувала 9 сіл. Після розформування МТС тут почала працювала берегівська «Сільгосптехніка», потім колгоспний цех, після чого до 1977 року тут була колгоспна контора. Після 1977 року тут проживали сім'ї військовослужбовців, які несли службу в регіоні.
У 1946—1950 рр. за дозволом радянської влади в селі було споруджено католицький храм, який через два роки ця ж влада відібрала та використовувала в якості складу мінеральних добрив. Після повернення костелу у 1989 році його довелось розібрати (міндобрива роз'їли не тільки стіни, але й частково фундамент) та збудувати на цьому місці новий. Спорудження храму завершили 1995 року. Зі старої святині залишився лише хрест, який зараз знаходиться поряд із вівтарним образом.
В селі діють новозбудовані церкви католицької та православної громад.
Церква православної громади знаходиться в присілку Нова Батрадь.
На околиці Батраді розміщалася ще одна садиба, палац Фюзешері. На жаль, він прийшов в повний занепад, і в 2003 р., враховуючи його аварійний стан, палац був повністю розібраний. Лишився тільки гарний парк, з дубів та хвойних дерев, який сьогодні вже має ознаки лісу з галявиною.
На іншій околиці Батраді раніше знаходилося єврейське кладовище. Сьогодні це місце повністю заросло чагарником.
В 1985 р. при в'їзді до села в полі встановили залізобетонний пам'ятник радянським воїнам, роботи І. Баранича та В. Роговського. Пам'ятник відрізняється великими розмірами. Неподалік розмістився сучасний меморіальний знак, встановлений в 1990 р. на честь місцевих мешканців, загиблих під час 2-ї Світової війни та від сталінських репресій 1944—1945 рр.
Туристичні місця ред.
На території села розташовані три кургани епохи ранньої бронзи (кінець III тисячоліття до н. е.), а на околиці знайдений скарб бронзових знарядь праці епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.).
Туристичні місця ред.
- три кургани епохи ранньої бронзи (кінець III тисячоліття до н. е.)
- скарб бронзових знарядь праці епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.).
- дноповерховий палац із декоративною баштою, що належав угорській дворянській родині Лоняї.
- хутора, так званого «Боґойсалаш» («Совине гніздо»).
- храм збудований в XV ст.. в готичному стилі.
- залізобетонний пам'ятник радянським воїнам
- єврейське кладовище
- парк і залишки палацу Фюзешері.
- католицький храм ХХ ст.
Люди ред.
Шепа Василь Васильович — український агроном-економіст, Народний депутат України.
Ликович Ірина Миколаївна — українська письменниця та журналістка.
Василь Гринь (1997 р.н.) — боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади, загинув у російсько-українській війні 7 січня 2018 р.
Михайло Кушнір (1993 р.н.) — боєць 128-ї гірсько-піхотної бригади, загинув у російсько-українській війні 12 грудня 2017 р.
Примітки ред.
Література ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- «Школа на всі чотири сторони» та інші цікавинки Батраді та Горонглабу [Архівовано 25 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- «Архітектурні, історичні та природні цінності Берегівщини» [Архівовано 28 грудня 2019 у Wayback Machine.]