Відкрити головне меню

Барков Микола Федорович

Микола Федорович Барков (рос. Николай Фёдорович Барков; 1 (14) березня 1913(19130314), Куськіно — 10 вересня 1951, Жданов) — радянський офіцер-артилерист, Герой Радянського Союзу (1945), в роки німецько-радянської війни командир вогневого взводу артилерійської батареї 1050-го стрілецького полку 301-ї стрілецької Сталінської ордена Суворова 2-го ступеня дивізії 9-го Червонопрапорного стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, старший лейтенант.

Микола Федорович Барков
рос. Николай Фёдорович Барков
Барков.jpg
Народження 1 (14) березня 1913(1913-03-14)
Куськіно (нині Курська область Росії)
Смерть 10 вересня 1951(1951-09-10) (38 років)
Жданов
Громадянство СРСР СРСР
Рід військ RAF A emb-Artillery1924.gif артилерія
Роки служби 19351938
19391945
Звання старший лейтенант
Командування вогневий взвод артилерійської батареї 1050-го стрілецького полку 301-ї стрілецької Сталінської ордена Суворова 2-го ступеня дивізії 9-го Червонопрапорного стрілецького корпусу 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Сталінградська битва
Мелітопольська наступальна операція
Берлінська наступальна операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Народився 1 (14 березня) 1913 року в селі Куськіно нині (Мантуровського району Курської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчив неповну середню школу. В Маріуполі з 1927 року. У віці 14 років прийшов працювати в будівельний цех Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча різноробочим, потім працював в доменному — дробильником і каталем, з 1932-го — слюсарем маннесмановського цеху.

У Червоній Армії в 19351938 роках і з 1939 року. У тому ж році став офіцером, закінчивши курси молодших лейтенантів. Учасник радянсько-фінської війни 1939–1940 років. Учасник німецько-радянської війни з 1941 року.

Брав участь у Сталінградській битві, у визволенні Донбасу, в Мелітопольській наступальній операції, у визволенні Правобережної України, Польщі, у Берлінській наступальній операції.

2 лютого 1945 року при форсуванні річки Одер біля села Целлін (нині — Челін), розташованого на північний захід від польського міста Костшин, зі своїми бійцями-артилеристами одним з перших досяг лівого берега. Не даючи ворогу опам'ятатися, взвод вогневої батареї старшого лейтенанта Баркова залпом знищив два кулемети і одну гармату, противника. Постріли артилерійських трас потрапляли в дамбу противника і придушили всю його вогневу систему.

3 лютого 1945 року в бою за утримання плацдарму, вогневий взвод артилерійської батареї під командуванням Миколи Баркова відбив шість контратак, підбивши чотири танки. Незважаючи на поранення, старший лейтенант Барков М. Ф. замінив вибулого з ладу навідника гармати і особисто підпалив два танки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старший лейтенанту Баркову Миколі Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»(№ 7420).

Після війни — в запасі. Жив в Жданові. Після повернення в 1947-му році на рідний завод працював заступником начальників цехів обробки болванок, вирубки, майстром копрового цеху. Помер 10 вересня 1951 року. Похований у Маріуполі.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Антонов В. С. Путь к Берлину. М,: Наука, 1975.(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
  • Золотые Звёзды курян. Воронеж: Центрально-Чернозёмное изд.,1966(рос.)

ПосиланняРедагувати