Відкрити головне меню

Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча

ПрАТ «Маріу́польський металургі́йний комбіна́т і́мені Ілліча́» — найбільше підприємство Приазов'я та Донецької області, одне з найбільших металургійних підприємств на теренах СНД та один з найбільших експортерів України, розташований у місті Маріуполі. Має повний металургійний цикл, забезпечує сировиною (переважно агломератом) інші металургійні підприємства України. Комбінат експортує свою продукцію в понад 50 країн світу.

ММК імені ІЛЛІЧА
Тип ПрАТ
Форма власності закрите акціонерне товариство
Галузь Чорна металургія
Засновано 13 лютого 1897 
Штаб-квартира Україна Україна, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1
Попередні назви завод Ілліча, завод "А" і "Б", заводи "Російський Провіданс" і "Нікополь-Маріупольський"
Ключові особи Тарас Шевченко
Продукція гарячекатаний і холоднокатаний сталевий лист
Виторг 13,99 млрд гривень (2004)
Чистий прибуток 453 млн 615 тис. грн. (2014)[1]
Співробітники 26682(2015)[2]
Холдингова компанія Нідерланди Metinvest B.V.
Дочірні компанії Уманьферммаш
Структурні підрозділи Хіміко-металургійна фабрика (смт Донське), ГЗК "Укрмеханобр" (м. Кривий Ріг)
Сайт http://ilyichsteel.metinvestholding.com

тел./факс +38(062)387-91-51, 387-91-45, +38(062)387-91-52

CMNS: Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча на Вікісховищі
Маріуполь. Панорама Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча
Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча
Заводські градирні (для охолодження води)

Зміст

Історія комбінатуРедагувати

Роком заснування металургійного комбінату вважається 1897-й, коли в Маріуполі був змонтований і видав першу продукцію трубний цех Нікополь-Маріупольського гірнично-металургійного товариства, згодом завод під назвою «Нікополь». У 1899 році у Маріуполі було збудовано ще один металургійний завод «Провіданс». Розміщення заводів в Маріуполі було обумовлене вигідним географічним розташуванням (близькість сировинних і паливних ресурсів, наявність морського торговельного порту, ресурси робочої сили — селян із навколишніх сіл).

У 1919 році заводи було об'єднано і названо Маріупольським об'єднанням державних металургійних заводів. В 1924 році заводу більшовиками надано ім'я їхнього «вождя» Ілліча.

Завод розширювався і до початку 20 століття став найбільшим металургійним підприємством на півдні колишньої Російської імперії.

Остаточно відновлений після громадянської війни у 1927 році. Рівень виробництва 1913 року було перевершено лише в 1928 році. Завод почав розвиватися як багатопрофільне машинобудівне підприємство. Розширювалися потужності діючих виробництв, будувалися нові підрозділи: новотрубний, товстолистовий, листо-відділочний, інші цехи.

1941 року підприємство перейшло на випуск оборонних видів продукції (зокрема, броні для танка Т-34, виробництво якої було освоєне на заводі перед Другою світовою війною.

Після початку війни найцінніше устаткування демонтували та відправили на заводи Уралу й Сибіру, а доменні та мартенівські печі вивели з ладу. Але вже до кінця 1944 року на заводі відновили 70 % виробничих потужностей і поновили постачання броньової сталі на фронт.

У 19541969 рр. на комбінаті провели реконструкцію доменних печей № 1 і № 2, збудували доменні печі № 3, 4 і 5, мартенівський цех з найбільшими у світі печами, киснево-конвертерний цех, обжимний цех — слябінг 1150, цехи з безперервними широкополосними станами 1700 гарячої та холодної прокатки, найбільша в Європі аглофабрика, комплекс цехів допоміжного виробництва.

1983 року першу продукцію — штрипс для виробництва труб великого діаметра — дав товстолистовий цех 3000, один із найсучасніших в Європі.

Потужний імпульс розвитку комбінат отримав в 2000-і роки. За кошти комбінату були змонтовані трубо-електрозварювальний та вапняно-обпалювальний цехи, дві машини неперервного лиття заготовок, установка комплексної доводки сталі та енергокорпус у конвертерному цеху, проведено модернізацію й реконструкцію устаткування в більшості базових цехів.

Програма модернізації комбінату на 2008—2010 роки передбачала проектування і будівництво сталеплавильного цеху з МБЛЗ. За 2004—2008 рр. у модернізацію комбінату було вкладено більше 5 млрд грн., а у 2007 р. загальний обсяг інвестицій становив більше 1 млрд грн. Вказаний обсяг є інвестиціями лише в основне підприємство без урахування дочірніх підприємств ВАТ «ММК ім. Ілліча».

Зміни власниківРедагувати

2 листопада 2000 року Верховна Рада ухвалила Закон України "Про особливості приватизації ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»[3], згідно з яким трудовий колектив отримав право вважатися власником підприємства. Комбінат ім. Ілліча в 2000—2010 роках був колективною власністю товариства орендарів (близько 37 000 працівників), працювало до 95 000 робітників (кінець 2005 року), загальний обсяг виробництва досягав 2,77 млрд доларів США (2004 рік), головою правління комбінату був народний депутат, Герой України В. С. Бойко.

1 липня 2010 року акціонери меткомбінату імені Ілліча на загальних зборах прийняли рішення про входження в Метінвест Холдинг. Від комбінату ім. Ілліча увійшли всі належні йому активи, основним з яких є ВАТ «ММК ім. Ілліча». З 2012 року червоний директор В. С. Бойко звільнив своє крісло ставленику нового власника.

25 квітня 2016 року на виконання законів про декомунізацію комбінат було «перейменовано» на честь ученого Зота Ілліча Некрасова.[4]. Через таку махінацію комбінат отримав прізвисько «Комбінат імені не-того-Ілліча»[5]

Комбінат сьогодніРедагувати

Продукція комбінату сертифікована міжнародними класифікаційними товариствами: Регістром Ллойда (Велика Британія, Німеччина), Американським бюро судноплавства, Морським регістром судноплавства (Росія), Німецьким сертифікаційним центром ТЦУ тощо. Виробляє гарячекатаний і холоднокатаний сталевий лист широкого сортаменту, у тому числі для суднобудування, труби (нафтопровідні, бурильні, газо- та водопровідні). Єдине підприємство України, яке виробляє оцинкований лист та автомобільні балони для скраплених газів.

Середня зарплата у 2014 році — 5667 грн. (477 USD), кількість працівників — 26 682, у 2013 році 4980 грн. (623 USD) та 29 558 відповідно.

Обсяги виробництваРедагувати

В 2000-х роках комбінат щорічно виробляв 6 млн тонн чавуну, 7 млн тонн сталі, 5,3 млн тонн прокату, 13,5 млн тонн агломерату.

Структурні підрозділиРедагувати

  • Металургійні підрозділи
    • аглофабрика (найбільша в Європі)
    • доменний цех
    • конверторний цех
    • мартенівський цех
    • вапняно-обпалювальний цех
    • слябінг 1150
    • листопрокатний стан 1700
    • листопрокатний стан 3000
    • листопрокатний стан 4500
    • цех холодного прокату
    • трубо-електрозварювальний
    • трубопрокатний цех
    • балонний цех
  • Хіміко-металургійна фабрика (смт. Донське Волноваського району) — виготовляє феросплави, монокристалічний кремній тощо
  • Гірничо-видобувні підрозділи
    • Комсомольське рудоуправління (м. Комсомольське Донецької області)
    • Дружківське рудоуправління
  • Машинобудівні підрозділи
    • «Уманьферммаш» (м. Умань Черкаської області)
  • Транспортні підрозділи
    • залізничний цех
    • автомобільні цехи
    • аеропорт «Маріуполь»
  • Управління громадського харчування та торговлі (УГХТ)
    • 50 пунктів роздрібної торгівлі, кав'ярні, бари, ресторани
    • дільниця з переробки м'яса
    • дільниця з переробки молока та безалкогольних напоїв (Маріупольський молокозавод)
    • дільниця з переробки риби (Маріупольський рибоконсервний завод)
    • фабрика кондитерських виробів
    • овочева база тощо
  • Аптечна мережа «Ілліч-Фарм»
  • Агрокомплекс
    • понад 50 агроцехів (колишні колгоспи півдня Донецької та Запорізької областей)
    • управління агрокомплексом
  • Цехи товарів народного споживання та мистецьких виробів
  • Фінансово-страхові установи
    • страхова компанія «Іллічівська»
  • Інформаційний центр комбінату
    • Маріупольське міське телебачення (МТВ)
    • газета «Ильичовец»
  • Будівельні організації
  • Спортивні організації
  • Культурні установи
    • Палац культури металургів — найбільша зала в місті
    • громадські установи (жіночі, молодійні, рада чорнобильців тощо)
  • Соціальні установи
    • медичний центр
    • дитячі позашкільні та дошкільні установи
    • оздоровчі пансіонати (у тому числі на Південному березі Криму)
    • дитячі санаторії тощо

ПризиРедагувати

  • «Золотий глобус» — за конкурентноспроможню та високоякісну продукцію
  • «Золотий Меркурій» — за високий прогрес у експорті продукції, за участь в розвитку економіки країни
  • «Золотий Скіф» — за створення нових робочих місць

ЕкологіяРедагувати

Станом на 22 лютого 2011 р. Маріупольський металургійний комбінат входив до десяти об'єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні.[6]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати