Ганна Барвінок

українська письменниця
(Перенаправлено з Барвінок Ганна)

Ганна Барвінок
Ганна Барвінок
Ім'я при народженніОлександра Михайлівна Білозерська
ПсевдоГанна Барвінок
Народилася23 квітня (5 травня) 1828 Редагувати інформацію у Вікіданих
Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла23 червня (6 липня) 1911 (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Оленівка, Борзнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоРосійська імперія
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьлітературна діяльністьd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська
Брати, сестриБілозерський Василь Михайлович і Білозерський Микола Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зПантелеймон Куліш[2] Редагувати інформацію у Вікіданих

Олекса́ндра Михай́лівна Білозе́рська-Кулі́ш, відома як Га́нна Барві́нок та А. Нечуй-Вітер (5 травня (23 квітня) 1828(18280423), Борзна або хутір Мотронівка, нині у складі с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область — 5 серпня (23 липня) 1911, Мотронівка) — українська письменниця, фольклористка, мемуаристка та хранителька літературної спадщини свого чоловіка Пантелеймона Куліша. Сестра Василя та Миколи Білозерських.

Життєпис

ред.
Докладніше: Білозерські
 
Ганна Барвінок, 1847 р.
 
Ганна Барвінок, портрет

Народилася у Борзні, але в той час були часті пожежі в цьому місті, і їхній будинок згорів, отож багатодітна сім'я переїхала на недалекий хутір Мотронівка.

Батько — повітовий маршалок, один із найосвіченіших людей у тих краях.

Мати - походила з козацького роду, кохалася в українській мові, піснях, любила читати. У своїх звичках, побуті родина дуже близько стояла до селянського життя.

Брати — громадський та літературний діяч, журналіст Василь Білозерський, фольклорист і етнограф Микола Білозерський, а сестра Любов була музою Віктора Забіли (одружилася з поміщиком Іваном Боголюбцевим).

До 14 років Олександра навчалась у приватному пансіоні Козаков (село Кропивне на Полтавщині, місто Конотоп).

 
З чоловіком, 1877 р.

У 15 років познайомилася з 24-річним Пантелеймоном Кулішем. Підтримувала дружні контакти з Тарасом Шевченком, залишила про нього спогади (він також був найкращим другом брата Василя і старшим боярином на весіллі Кулішів).

1846 р. - уряд послав П. Куліша за кордон вивчати слов'янські мови. Перед від'їздом він завітав до Білозерських та знову прохав віддати за нього доньку. На цей раз пані згодилася.

22 січня 1847 р. - Олександра стала дружиною Куліша.

Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту чоловіка народила мертву дитину, більше дітей не мала. Виїхала до Тули, за засланим чоловіком. Від 1854 жили в Петербурзі.

 
Ганна Барвінок у 19071909 рр.

У 1883 році подружжя Кулішів оселилося в Мотронівці.

Коли згорів рукопис українського перекладу «Біблії», над яким чоловік працював 25 років, умовила його почати роботу заново.

Брала участь у розвитку філософії, ґрунтованої на українській державності.

По смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоб видати його творчу спадщину. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.

Це було духовне подружжя. А коли П. Куліш помер, вона вжила всіх заходів, щоб видати його літературні твори. Задля цього продала хутір, але тих грошей не вистачило, а виданні книжки не вийшли так гарно, як їй хотілося. Ще побудувала в м. Борзні трикласну школу в пам'ять Куліша, в якій щорічно уладжувалася по ньому панахида.

В жовтні 1908 р. проводилися заходи для заснування в Парижі Української громади, один з ініціаторів, Ярослав Федорчук, звернувся із закликом до газет "Рада" (Київ) і "Діло" (Львів) допомогти скласти на чужині українську бібліотеку. Одною з перших на цей заклик відгукнулася з Полтавщини Олександра Куліш і прислала пакунок із творами свого чоловіка і власними книжечками.

Похована поряд із чоловіком у Мотронівці.

Померла 23 липня 1911 р. не діждавшися роковин смерті чоловіка. Останнє її прохання було - щорічно 27 липня згадувати про Куліша.

Літературна діяльність

ред.
 
Ганна Барвінок, 1866 р.
 
Ганна Барвінок (у центрі) серед українських громадських та культурних діячів, що брали участь у відкритті пам'ятника Котляревському в Полтаві, 1903 р.

Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі. Її твори публікувалися під псевдонімом «Гуляй вітер» або «Нечуй-Вітер».

Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми жінок у родинно-побутових взаєминах — родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм примусового шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла[3]», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору, створила драму «Материнська помста».[4]

У 1887 року у Львові в першому феміністичному альманасі України «Перший вінок», виданому Наталією Кобринською та Оленою Пчілкою, опубліковано два оповідання Ганни Барвінок: «Перемогла. (Оповідання з народних уст)», с. 25—56, та «Жіноче бідуваннє (Оповідання, вийняте з народних уст)», с. 367—873.

Пам'ять

ред.

Вулиці, названі на честь Ганни Барвінок, існують в кількох населених пунктах України, зокрема, у Києві та Львові.

Примітки

ред.
  1. Чеська національна авторитетна база даних
  2. Кулиш, Александра Михайловна // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XVIа. — С. 958.
  3. Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  4. Ґеник, Степан (2003). 150 видатних українок. Івано-Франківськ: Лілея-НВ. с. 236. ISBN 966-668-030-0.

Джерела

ред.

Література

ред.
  • Грінченко Б.  Поет жіночого горя (Ганна Барвінок) / Б. Грінченко // Історичний календар 2003. - Київ, 2003. - С. 234-244.
  • Голубенко С.  Слідами Марка Вовчка : з нагоди 70-ліття смерті письменниці Олександри Куліш / С. Голубенко // Молода Україна. - 1982. - Ч.307. - С. 6.
  • Смоляр Л.  Ганна Барвінок / Л. Смоляр // Українки в історії / за заг. ред. В. Борисенко. - Київ, 2004. - С. 164-167.
  • Полуня Н. Маловідома Ганна Барвінок : до 185-річчя від дня народження / Н. Полуня // Шкільна бібліотека. - 2013. - № 7-8. - С. 10-15.
  • Ганна Барвінок // Україна: хронологія розвитку. Імперська доба. 1800-1917 рр. - Київ : Кріон, 2011. - С. 64.
  • Олександра Кулішева (Ганна Барвінок) // Луговий О. Визначне жіноцтво України : історичні життєписи. - Київ, 2007. - С. 142-144.
  • Владимирова В. Духовний світ родини Кулішів у романі Івана Корсака "Перстень Ганни Барвінок" / В. Владимирова // Українська мова і література в школі. - 2016. - № 3. - С. 18-21.
  • Берегиня українського слова : до 190-річчя від дня народження // Календар знаменних і пам'ятних дат. - Київ, 2018. - № 2. - С. 51-62.
  • Ковалів Ю. Ганна Барвінок / Ю. Ковалів // Слово і Час. - 2018. - № 4. - С. 114-116.
  • Подрига В. Барвінок  Ганна (О. М. Білозерська) (05.05.1828, Чернігів. губ. - 06.07.1911, там же) - прозаїк, мемуаристка / В. Подрига // Письменники у зв'язках з Оржиччиною: матеріали для літ.-краєзнавчого нарису / В. Подрига. - Оржиця, 2014. - С. 6-12.
  • Столярова А. Княгиня оповідань із народних уст : (до 195-ліття від дня народження письменниці Ганни Барвінок) / А. Столярова // Слово Просвіти. - 2023. - 6-12 квіт. (ч. 14). - С. 14.
  • Олещенко Т. Мемуарно-епістолярна Галактика Ганни Барвінок / Т. Олещенко // Слово Просвіти. - 2025. - 17-23 квіт. (ч. 15). - С. 10-11.

Посилання

ред.