Відкрити головне меню

Васи́ль Андрі́йович Банде́ра (12 лютого 1915[1], с. Старий Угринів — 22 липня 1942, Аушвіц-Освенцим) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН, син Андрія Бандери, брат Степана Бандери, Олександра Бандери та Богдана Бандери.

Василь Андрійович Бандера
Бандера Василь в Аушвіці.jpg
Василь Бандера в концтаборі Аушвіц
Прізвисько 49721
Народження 12 лютого 1915(1915-02-12)
с. Старий Угринів, Калуський район, Івано-Франківська область
Смерть 22 липня 1942(1942-07-22) (27 років)
концтабір Аушвіц, м. Освенцим, Польща Польща
Громадянство Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
Освіта Національний університет «Львівська політехніка»
Партія Організація українських націоналістів
Бандера Василь Андрійович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Народився у родині українського греко-католицького священика Андрія Бандери і його дружини Мирослави. Був п'ятою дитиною в сім'ї: до нього народилися сестри Марта-Марія та Володимира і брати Степан та Олександр. Разом з братом Олександром закінчив Стрийську українську гімназію, агрономічний факультет Львівської політехніки у Дублянах і філософію у Львівському університеті. Ще під час навчання долучився до політичної діяльності.

1938—1939 був ув'язнений у польському концтаборі у Березі Картузькій за промову на одному із студентських зібрань Львова, у якій він критикував шовіністичну політику польської влади. Після розпаду Польщі (1939) Василь повернувся до Львова, згодом переїхав до Кракова із братом Степаном. У цьому місті він поселився на вулиці Страшевського, наприкінці серпня 1940 року взяв шлюб з Мирославою Возняк, старшою сестрою дружини Миколи Лемика. У Кракові Бандера виконував доручення ОУН, був учасником другого Великого Збору ОУНР

 
Меморіальна дошка Василю Бандері на вулиці Незалежності в Івано-Франківську

Після Акту 30 червня 1941 працював у відділі пропаганди ОУН у Станіславі (тепер, вул. Незалежності, 15) (за деякими даними, 12 липня 1941 р. в м. Городенці як представник ОУН склав присягу на вірність Українській Державі від курсантів місцевої української старшинської школи), де у грудні 1941 з дружиною Ґлодзінською-Бандерою був заарештований. Після допитів, які проводив сам шеф станіславського ґестапо Кріґер, був відправлений до нацистського табору Аушвіц (польське Освєнцім), де його закатували поляки-фольксдойчі — оберкапо Краль і капо Подкульскі.

Вшанування пам'ятіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати