Відкрити головне меню

Бандера Богдан Андрійович

Богда́н Андрі́йович Банде́ра (псевдо «Лемко», 1919, с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області — 11 березня 1944, с. Піски, Миколаївська область) — учасник українських національно-визвольних змагань, член ОУН. Син Андрія Бандери, брат лідера ОУН Степана Бандери.

Бандера Богдан Андрійович
Народився 1919
Старий Угринів, Польська Республіка
Помер 11 березня 1944(1944-03-11)
Баштанський район, Миколаївська обл., Українська РСР, СРСР
Діяльність громадський діяч
Alma mater Національний університет «Львівська політехніка»
Знання мов українська
Партія Організація українських націоналістів

БіографіяРедагувати

Син священика.

Навчався у Стрийській і Рогатинській імені Володимира Великого українських гімназіях у міжвоєнній Польщі.

З 1939 — в українському націоналістичному підпіллі.

В 1939 навчався у Львівському політехнічному інституті, під час воз'єднання західної України з УРСР втік до Кракова.[1]

За іншими даними переховувався по селах Калуського і Стрийського повітів. Перейшовши нелегально кордон СРСР, майже рік навчався у Холмській українській гімназії.

Після проголошення Акту 30 червня 1941 повернувся до Львова.

У 1941 в місті Калуш Станіславської області за дорученням центрального «проводу» ОУН-бандерівців оголосив «маніфест» про створення Самостійної України і уряду Ярослава Стецька.[1]

В 1943 керував Калушським окружним «проводом» ОУН. Мав прізвисько «Лемко».

У складі Похідних груп ОУН виряджений на терен України, що поступово звільнявся від сталінської влади. Займався налагодженням підпільної мережі ОУН у Херсонській та Миколаївській області Райхскомісаріату Україна.

Є версія, що в 1944 випадково застрелений військами Червоної Армії під час реокупації нею теренів Херсонщини.

За іншою версією навесні 1944 втік спочатку в західні області України, потім нібито в місто Відень[1] і до 1963 проживав за кордоном.

За третьою — став жертвою зрадництва Петра Войновського в Миколаєві над Бугом[2][3].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Алфавитный список агентов иностранных разведок, изменников родины, участников антисоветских организаций, карателей и других преступников, подлежащих розыску. Видання КГБ СССР, 1968.
  2. Войновський Петро − «Василь» Архівовано 27 вересень 2007 у Wayback Machine. // Квазіенциклопедія ОУН-УПА // Сайт «ОУН-УПА Легенда спротиву» (oun-upa.org.ua) (Перевірено 28 вересня 2012)
  3. Мірчук П. Революційний змаг за УССД. — Київ — Торонто — Лондон, 1987. — Т. 2.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати