Балка Бурячиха

Балка Бурачіха
Балка Бурачіха
Витік	на північно-західній стороні від села Миронівки
• координати	50°11′51″ пн. ш. 36°00′47″ сх. д. / 50.19750° пн. ш. 36.01306° сх. д.
Гирло	Уда
• координати	50°13′30″ пн. ш. 35°57′45″ сх. д. / 50.22500° пн. ш. 35.96250° сх. д.
Басейн	Азовського моря
Країни:	Україна; Харківська область
Довжина	~5,42 км

Балка Бурячиха, Бурачиха (рос. Б. Бурачиха^[1]) — балка (річка) в Україні у Золочівському районі Харківської області. Ліва притока річки Уди (басейн Азовського моря)^[2].

Опис

Довжина балки приблизно 5,42 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 4,72 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,15 ^[3]. Формується декількома балками та загатами^[1]. У верхів'ї балка пересихає^[3].

Розташування

Бере початок на північно-західній стороні від села Миронівки. Тече переважно на північний захід і на південно-західній околиці села Литвинове впадає у річку Уду, праву притоку Сіверського Дінця.

Цікаві факти

Біля витоку балки на східній стороні на відстані приблизно 1,25 км пролягає автошлях Т 2103^[3] (територіальний автомобільний шлях в Україні, Харків — Дергачі — Золочів — пункт контролю Олександрівка. Проходить територією Дергачівського і Золочівського районів Харківської області.).
У минулому столітті на балці у пригирловій частині існувала газова свердловина^[4].

Притоки

Яр Бурячине (права).

Примітки

↑ ^а ^б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXII, лист: 14. Показаны территории: Курской губернии, Харьковской губернии. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
↑ Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 78
↑ ^а ^б ^в https://www.google.com.ua/maps/@50.2047442,35.9827483,13.71z?hl=uk. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
↑ Генеральний штаб // Богодухів // Україна Сумська, Харківська області // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 28 жовтня 2020.

[Военно-топографическая_карта_Российской_Империи_1846-1863_гг._(издавалась_до_1919_г.),_созданная_под_руководством_Ф.Ф._Шуберта_и_П.А._Тучкова._Масштаб:_3_версты_на_дюйм._Ряд:_XXII,_лист:_14._Показаны_территории:_Курской_губернии,_Харьковской_губернии-1] а ^б Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXII, лист: 14. Показаны территории: Курской губернии, Харьковской губернии. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.

[2] Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 78

[https://www.google.com.ua/maps/@50.2047442,35.9827483,13.71z?hl=uk-3] а ^б ^в https://www.google.com.ua/maps/@50.2047442,35.9827483,13.71z?hl=uk. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.

[Генеральний_штаб_//_Богодухів_//_Україна_Сумська,_Харківська_області_//_Система_координат_1942_р.-4] Генеральний штаб // Богодухів // Україна Сумська, Харківська області // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 28 жовтня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]