Бакшеєв Юхим Олексійович

Бакшеєв Юхим Олексійович
Юхим Бакшеєв
Юхим Бакшеєв
Юхим Бакшеєв
Народився 14 жовтня 1918(1918-10-14) (105 років)
Alma mater Омський сільськогосподарський інститут
Галузь водне господарство
Науковий ступінь кандидат технічних наук (1975)
Нагороди Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений меліоратор УРСР[1]

Бакшеєв Юхим Олексійович (нар. 14 жовтня 1918(19181014))[2] — український науковець, кандидат технічних наук, директор інституту «Укргіпроводгосп», член колегії Мінводгоспу України.

Біографія ред.

Юхим Олексійович Бакшеєв народився 14 жовтня 1918 р. у селянській родині. Зразу після захисту в 1941 р. диплома інженера-гідротехніка в Омському сільськогосподарському інституті пішов на фронт[3].

З червня 1946 року працював в інституті «Укргідроенергопроект», у 1950—1952 рр. — головний інженер «Схеми комплексного використання водноенергетичних ресурсів Нижнього Дніпра» (проектування розміщення всіх гідровузлів, крім Дніпрогесу і частково Каховки)[4], в якій були визначені перспективи розвитку економіки досліджуваного регіону, гідроенергетики Дніпра, зрошення посушливих земель Півдня України і Криму, водного транспорту і рибного господарства.

У 1953 році призначений головним інженером проекту Кременчуцької ГЕС, а в 1957 році відряджений до Китаю керівником групи радянських фахівців з розробки Схеми комплексного використання річки Янцзи, де, за його пропозицією, побудована найбільша в світі ГЕС Санься в двухступеневому варіанті потужністю 35 млн кВт[2]. Після повернення з КНР в 1960 році стає головним інженером Харківського інституту «Укргідропроект»[4]. Під його керівництвом перероблений затверджений проект Канівської ГЕС з перенесенням бетонних споруд гідровузла з лівобережної на правобережну заплаву Дніпра, поблизу селища будівельників. У затвердженому проекті Київської ГЕС він запропонував новий напрямок і примикання лівобережної земляної греблі, що дозволило виключити з затоплення та підтоплення водосховищем Київської ГЕС територію Дніпро-деснянського межиріччя.

У 1968 році Юхима Бакшеєва призначають директором інституту «Укргіпроводгосп» і членом колегії Мінводгоспу України[4], де, за його ініціативою і загальному керівництві розроблено новий проект споруджуваної Каховської зрошувальної системи з автоматизацією водоподачі, без холостих скидів води з використанням широкозахватної дощувальної техніки і з цілорічним режимом роботи[2]. Бортницька зрошувальна система, що використовує очищені стічні води Києва, за його пропозицією, розширена за рахунок використання алювіальних вод зрошуваної території з влаштуванням свердловин діаметром 1 м з гравійним фільтром. У верхів'ях Прип'яті, за його пропозицією, запроектовані і побудовані польдерні осушувально-зрошувальні системи з пристроєм безуклонних осушувальних каналів і гончарних дрен з однією насосною станцією, яка працює як на осушення, так і на зрошення.

У 1975 році Юхим Бакшеєв захистив кандидатську дисертацію[4], а в 1977 — працював в Болгарії експертом-консультантом по водному господарству. Пішовши в 1980 році на пенсію у званні заслуженого меліоратора України, він ще 16 років працював головним спеціалістом інституту «Укргіпроводгосп», а потім у кооперативі «Ріка».

Юхим Бакшеєв нагороджений орденами Богдана Хмельницького, Вітчизняної війни, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, заслужений меліоратор України і має 25 медалей. Він автор понад 30 публікацій. З 1998 по 2009 роки займався громадською діяльністю — очолював Раду ветеранів 601-го мікрорайону Печерської організації ВВВ ветеранів Києва[джерело?].

Перелік побудованих об'єктів з ідеями автора та авторські роботи ред.

  1. Схема комплексного використання водних ресурсів Дніпра.
  2. Схема зрошення 2670 тис. га земель України та Північного Криму з Каховського водосховища та Північнокримського каналу.
  3. Київський гідровузол.
  4. Канівський гідровузол.
  5. Кременчуцький гідровузол.
  6. ДніпроГЕС-2.
  7. Очаківський гідровузол з самопливним поверненням солоної води, що проникла в лиман при шлюзуванні суден, з лиману в море (з розпадом СРСР будівництво закрили).
  8. Канал Дніпро — Донбас за орільським варіантом.
  9. Каховська зрошувальна система в нових технічних рішеннях.
  10. Осушувальних-зрошувальні польдерні системи на безуклонних територіях у верхів'ях Прип'яті.
  11. Бортницька зрошувальна система на чистих підземних водах, що залягають в межах зрошуваної площі.

Публікації ред.

  1. Е. А. Бакшеев. Днепровские водохранилища и их народнохозяйственный эффект: воспоминания и размышления проектировщика. — Київ : Довіра, 2008. — 157 с. — ISBN 978-966-507-235-5.
  2. Е. А. Бакшеев. История создания сооружений по защите территорий от затопления и подтопления: воспоминания о творчестве гидротехника. — Київ : Довіра, 2010. — 113 с. — ISBN 978-966-507-268-3.
  3. Е. А. Бакшеев. Этапы подготовки к ведению Второй мировой войны. — Київ, 2010. — 23 с.
  4. Книга «Збірник окремих публікацій з питань будівництва СРСР і наслідків його руйнування». Київ, 2008
  5. Книга «Збірник окремих публікацій з періодичної преси з питань суспільного життя». Київ, 2006
  6. Книга «Збірник окремих публікацій з періодичної преси з питань суспільного життя». Київ, 2010
  7. Книга «Про цікавий і маловідомий»
  8. Книга «Я хочу розповісти вам …» (спогади про прожитий)[джерело?]

Примітки ред.

  1. Протокол. Коммерсантъ Украина. 11.07.2007. Процитовано 12 лютого 2020.
  2. а б в 14 жовтня 2017 року відзначає своє 99-річчя від дня народження ветеран водогосподарської галузі Бакшеєв Єфим Олексійович. Сайт Державного агентства водних ресурсів України. 14.10.2017. Процитовано 12 лютого 2020.
  3. Бобренко И.А., Кныш А.И., Ушакова И.Г., Невенчанная Н.М. История факультета агрохимии, почвоведения, экологии, природообустройства и водопользования // Актуальные проблемы природообустройства, водопользования, агрохимии, почвоведения и экологии. — 2019. — С. 4-17.
  4. а б в г Горбовий О. Спорудження Дніпровського каскаду крізь призму особистого життєвого досвіду інженерів-гідробудівників // «Комунікативні горизонти усної історії» Матеріали міжнародної наукової конференції, 17-18 травня 2013 р., Переяслав-Хмельницький. — 2013. — С. 163-168.