Байкальський целюлозно-паперовий комбінат

Байкальський целюлозно-паперовий комбінат (рос. Байкальский целлюлозно-бумажный комбинат) — промислове підприємство, розташоване в місті Байкальськ Слюдянського району Іркутської області, на півдні східного берега озера Байкал[1]. Отримало широку популярність як найбільше джерело забруднення Байкалу[2][3][4]. Комбінат припинив свою роботу 25 грудня 2013 року[5].

Байкальський целюлозно-паперовий комбінат
Тип бізнес
Засновано 1966
Закриття (ліквідація) 2013
Штаб-квартира Байкальськ
bcbk.ru

ІсторіяРедагувати

Будівництво та запускРедагувати

Будівництво Байкальського целюлозного заводу (згодом отримав назву «Байкальський целюлозно-паперовий комбінат») почалося 17 квітня 1961 року одночасно з заснуванням селища будівельників, що став після відкриття комбінату містом Байкальськ. Підприємство будувалося в першу чергу для забезпечення потреб військового авіабудування целюлозним шинним кордом. Вже до моменту закінчення будівництва потреба в ньому відпала: промисловість перейшла на металевий корд[1].

У постанові Ради Міністрів СРСР «Про план розвитку народного господарства СРСР на 1964—1965 роки» від 7 грудня 1963 року № 1210 (підпункт «и» пункту 4) Раді Міністрів РРФСР, Держбуду СРСР, Державному виробничому комітету з енергетики та електрифікації СРСР і Державному виробничому комітету з середнього машинобудування СРСР доручено в 1964—1965 роках забезпечити введення в дію потужностей по виробництву целюлози, паперу і картону, що створюються на базі імпортного обладнання на Байкальському целюлозно-паперовому заводі та інших підприємствах.

Розпорядженням Ради Міністрів РРФСР від 12 березня 1965 року. № 658-р прийнято пропозицію Іркутського облвиконкому про відвід в постійне користування Байкальському целюлозно-паперовому заводу для виробничих цілей земельної ділянки площею 180 гектарів із земель держлісфонду в Муринському лісництві Слюдянского лісгоспу.

Восени 1966 року комбінат був введений в експлуатацію.

Будівництву комбінату був присвячений фільм «Біля озера», знятий в 1969 році режисером С. А. Герасимовим і визнаний найкращим фільмом 1970 року по опитуванню журналу «Радянський екран»[6].

Призупинка діяльностіРедагувати

У 2008 році БЦПК на вимогу Росприроднагляду призупинив випуск біленої целюлози і перейшов на випуск менш рентабельної небіленої целюлози з використанням технології замкнутого водооборота, яка повністю виключала викид навіть очищених стоків в озеро[7]. В кінці 2008 року закінчився термін дії дозвільної документації на роботу комбінату, і виробництво, яке скоротилося на тлі фінансової кризи, було призупинено з 10 листопада 2008 року[8].

До серпня 2009 року чисельність працівників БЦПК скоротилася з 2300 до 1600 осіб, а борги підприємства досягли 1,2 млрд рублів[9]. Відновлення роботи комбінату очікувалося на початку квітня 2010 року[10].

Простій підприємства через відсутність дозвільної документації тривав до травня 2010 року. Поки підприємство не працювало, менеджмент БЦПК розробив план відновлення платоспроможності комбінату, який передбачав програму його екологічної та технологічної модернізації і перепрофілювання, завершення яких планувалося до 2013 року.

Закриття комбінатуРедагувати

27 лютого 2013 заступник Голови Уряду РФ Арадій Дворкович заявив про те, що прийнято рішення поступово закрити Байкальський целюлозно-паперовий комбінат і перенести виробництво на інші підприємства[11].

В червні 2013 року голова Уряду РФ Дмитро Медведєв стверджував, що на закриття БЦПК потрібно близько двох років, ще кілька років — на ліквідацію відходів підприємства[12].

З 13 вересня 2013 року було зупинено Основне виробництво (варіння целюлози), була скорочена половина працівників. Решта працівників займалися обслуговуванням ТЕЦ, що постачає тепло місту Байкальськ, а також стежили за технічним станом обладнання комбінату[3][13].

Екологічні аспектиРедагувати

Будівництво Байкальського ЦПК викликало в радянські часи протести багатьох вчених і громадських діячів. На захист озера від розміщення на його берегах целюлозних виробництв висловлювалися М. О. Шолохов, П. Л. Капиця, М. В. Келдиш, І. П. Герасимов і інші. Прихильники будівництва Байкальського ЦБК звинувачували своїх супротивників в некомпетентності і непатріотичності. У відповідь в 1965 році академік А. О. Трофимук публічно викрив у брехні міністра лісової і целюлозно-паперової промисловості Г. М. Орлова, який заявляв про безпеку стоків Байкальського ЦПК[14].

Байкальський ЦПК принаймні до 2007 року був основним забруднювачем води озера Байкал[15]. За даними Євгена Шварца, директора з природоохоронної політики Всесвітнього фонду дикої природи Росії, який посилався на державний доповідь «Про стан озера Байкал і заходи щодо його охорони в 2008 р.», обсяг скидів підприємства у 2008 році склав 27,53 млн тонн, а з 1999 по 2007 роки, коли комбінат працював на повну потужність, — в межах 36,8-48,2 млн. т. щорічно[1]. За даними природоохоронної організації «Грінпіс», в 2010 році Байкальський ЦПК скинув в озеро 12,5 млн м3 недостатньо очищених стічних вод, в 2011 році — 26,5 млн м3[16]. В ході занурення глибоководних апаратів «Мир» в липні 2010 року в місці виходу стічних труб комбінату на глибині 33 м було виявлено небезпечні сполуки хлору[17].

Протягом останніх років розроблявся ряд програм, спрямованих на перепрофілювання або перенесення цього шкідливого виробництва. Однак переведення підприємства на замкнутий цикл водооборота стримувався неготовністю каналізаційних очисних споруд (КОС) міста Байкальська: всі господарсько-побутові стоки міста проходили через очисні споруди підприємства[15].

На початку грудня 2007 року Росприроднагляд Росії направив до арбітражного суду Іркутської області позов з вимогою призупинити роботу Байкальського ЦПК в зв'язку із закінченням 3 листопада термінів дії ліцензій на використання водного об'єкта. За результатами перевірки заступника голови цього відомства Олега Мітволя, концентрація окремих забруднюючих речовин в стоках підприємства перевищена в 12 разів у порівнянні з нормативом[18].

5 вересня 2008 року була розпочата тестова експлуатація системи замкнутого водооборота комбінату (технологія дозволяла очищати скиди на 98 %)[19][20], скидання неочищених стоків було припинено.

2 жовтня 2008 року підприємство перейшло на замкнутий водооборот. Однак екологи заявили, що це не вирішить проблеми забруднення Байкалу[21]. При цьому було припинено виробництво віскозної біленої целюлози, яку при замкнутому циклі водооборота виробляти неможливо[7].

6 листопада 2008 року Арбітражний суд Іркутської області виніс рішення у Справі № А19-18235/07-23 про призупинення діяльності ВАТ «Байкальський ЦПК», і по Справі А19-1004/08-54 про відшкодування шкоди навколишньому середовищу ВАТ «Байкальський ЦПК» за заявами Росприроднагляду на користь БЦПК, в задоволенні заявлених вимог відмовлено.

13 січня 2010 постановою уряду № 1 «Про внесення змін до переліку видів діяльності, заборонених в центральній екологічній зоні Байкальської природної території»[22], підписаним В. Путіним[23] під зміну Постанови від 30 серпня 2001[24], була створена правова база для відновлення роботи комбінату.

15 березня 2011 року Альфа-банк, користуючись своїм контролюючим становищем, в односторонньому порядку схвалив план зовнішнього управління підприємством. Даний план, розрахований на два роки, передбачав істотне збільшення виробництва біленої целюлози, але не містив ніяких екологічних заходів, які були ключовою умовою видачі дозволів на запуск. Інші кредитори БЦПК і держава не голосували за цей план, в тому числі тому, що він не містив програми екологічної модернізації і перепрофілювання.

Тоді ж держава, місцева влада, екологи, вчені[25] і широка громадськість били на сполох у зв'язку з ситуацією навколо БЦПК, яка могла привести до небажаних соціальних і екологічних наслідків[26][27][28][29].

У 2011 році, напередодні Дня Байкалу, водолази «Грінпіс» встановили на дні озера знак з перерахуванням трійки фіналістів голосування «Ворог Байкалу», причому лідируючу позицію в опитуванні зайняв Володимир Путін[30].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Евгений Шварц. Байкал: Управление цифрами [Архівовано 2010-03-28 у Wayback Machine.] // Ведомости, 25.03.2010, 52 (2570)
  2. Литвинцев А. Байкальский целлюлозно-бумажный комбинат закрылся [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда — 25 декабря 2013.
  3. а б Конкурсный управляющий: Байкальский целлюлозно-бумажный комбинат официально еще не закрыт. ТАСС. 25 грудня 2013. Архів оригіналу за 11 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2018. 
  4. Управляющий Байкальского ЦБК назвал его закрытие мифом. 25 грудня 2013. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 28 грудня 2013. 
  5. На территории закрывшегося Байкальского ЦБК будет создан экспоцентр «Заповедники России» [Архівовано 29 грудня 2013 у Wayback Machine.] // ИТАР-ТАСС — 28 декабря 2013.
  6. Победители конкурса журнала "Советский экран". «Советский экран» № 10. 1983. Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 23 лютого 2018. 
  7. а б Почти библейская история — Статьи — Полит-онлайн [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] «производство на комбинате рентабельного вида продукции — вискозной сульфатной белёной целлюлозы. Технологий отбелки целлюлозы в условиях замкнутого водооборота в мире не существует»
  8. Путин: Байкальский ЦБК нельзя останавливать. официальный сайт партии Единая Россия. 5 вересня 2011. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 5 лютого 2016. 
  9. Путин не исключил открытия Байкальского ЦБК. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 13 травня 2020. 
  10. Уже в первых числах апреля может возобновиться работа целлюлозно-бумажного комбината в Иркутской области [Архівовано 30 грудня 2013 у Wayback Machine.] «Эхо Москвы», 28 марта 2010.
  11. Алена Узбекова. Лес, озеро, бумага // «Российская газета». — 2013. — 28 февраля (№ 6019 (43)).
  12. Медведев подтвердил, что Байкальский ЦБК закроют — РБК daily [Архівовано 2013-06-21 у Wayback Machine.]
  13. История Байкальского ЦБК. «Коммерсантъ». 25 грудня 2013. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 28 грудня 2013. 
  14. Снытко В. А., Зуляр Ю. А. Возникновение Байкальского экологического движения // Известия РГО. 2003. Т. 135. Вып. 3. С. 62-66.
  15. а б Иркутские власти ещё год хотят отравлять Байкал. // bellona.ru со ссылкой на журнал «Экология и право». Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 21 червня 2013. 
  16. Реальное и потенциальное загрязнение Байкальским ЦБК озера Байкал. // greenpeace.org. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 2013-3-3. 
  17. Стоки БЦБК опасны для Байкала[недоступне посилання з Май 2018] // vesti.irk.ru (Перевірено 26 липня 2010)
  18. Анастасия Дагаева. Митволь остановит ЦБК // Ведомости, № 232 (2006), 7 декабря 2007
  19. Нонна Гончаренко. Байкальский ЦБК попал в систему водооборота // КоммерсантЪ — Новосибирск, 16 сентября 2008
  20. Вектор // Ведомости, № 176 (2198), 18 сентября 2008
  21. Экология Байкала [Архівовано 17 червня 2008 у Wayback Machine.] Заявление Байкальского движения в связи с вводом в действие замкнутого кругооборота и приостановкой работы Байкальского ЦБК, 3 октября 2008
  22. Постановление Правительства Российской Федерации от 13 января 2010 г. N 1 г. Москва «О внесении изменений в перечень видов деятельности, запрещенных в центральной экологической зоне Байкальской природной территории» [Архівовано 25 січня 2010 у Wayback Machine.] «Российская газета», 20 января 2010.
  23. Путин разрешил загрязняющее Байкал производство [Архівовано 26 червня 2012 у Wayback Machine.] Lenta.ru, 18 января 2010.
  24. Постановление, запрещающее производство целлюлозы без замкнутой системы водоснабжения на Байкале GZT.Ru, 4 марта 2010.
  25. Хранители распродажи [Архівовано 29 березня 2019 у Wayback Machine.], «Байкальские вести» [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], 24.02.2011
  26. В центре столицы прошла акция в защиту Байкала[недоступне посилання з Май 2018] 28 марта 2010.
  27. Байкал выплеснулся на площади Иркутска [Архівовано 21 лютого 2010 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ», 15 февраля 2010.
  28. В Архангельске прошел массовый митинг [Архівовано 30 березня 2010 у Wayback Machine.] BBC, 28 марта 2010.
  29. Путь от альфы до омеги // Байкальские вести, 17—19 января 2011
  30. Памятный знак «Враг Байкала» установлен на дне озера. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 12 вересня 2011. 

ПосиланняРедагувати