Вікіпедія

Багдадський пакт

організація

Багда́дський пакт (Організація близькосхідного договору (англ. Middle East Treaty Organisation, METO) з 1959 «Організація центрального договору», англ. The Central Treaty Organization, The Baghdad Pact, CENTO; тур. Merkezi Antlaşma Teşkilatı, Bağdat Paktı; перс. سازمان پیمان مرکزی; араб. حلف بغداد)  — воєнно-політичний блок, створений у 1955 році за ініціативою США і Великої Британії у складі Іраку, Ірану, Туреччини, Пакистану та Великої Британії. Оформлений у Багдаді (Ірак).

Організація центрального договору
прапор Організації центрального договору

Члени Організації центрального договору (CENTO) показані зеленим кольором
АбревіатураСЕНТО (англ. CENTO)
Типміжурядовий військовий альянс
Засновано24 лютого 1955
Розпущено16 березня 1979
Штаб-квартираБагдад (1955-1958)
Анкара (1958-1979)
Місце діяльностіСередній Схід та Європа
Членство
5 держав
Офіційні мовианглійська
CMNS: Багдадський пакт у Вікісховищі
Три літаки військово-повітряних сил США McDonnell Douglas F-4E Phantom II на стоянці в авіабазі Шираз (Іран), під час навчань СЕНТО, 1 серпня 1977 року
Universal Newsreel про Багдадський пакт

Багдадський пакт мав на меті створити стратегічний пояс блоків держав (НАТО — Багдадський пакт — СЕАТО) біля кордонів СРСР та його сателітів, щоб запобігти радянській експансії на Близький Схід[1]. Після військового перевороту в Іраку (липень 1958) новостворена Іракська республіка вийшла зі складу Багдадського пакту (офіційно з 24 березня 1959 р.).

У 1958 США приєдналися до військового комітету альянсу[2]. Його зазвичай вважають одним із найменш успішних альянсів часів холодної війни[3].

В серпні 1959 р. Багдадський пакт перейменовано в СЕНТО («Організація центрального договору»). Вищим органом пакту є рада міністрів країн його учасниць (з 1958 місце перебування — Анкара).

Штаб-квартира організації була в Багдаді (Ірак) з 1955 по 1958 рік, а потім в Анкарі (Туреччина) з 1958 по 1979 рік. Кіпр також був важливим місцем для CENTO завдяки британським військовим базам в Акротирі і Декелія, а також близькості острова до Близького Сходу[4].

Хронологія

ред.
  • Лютий 1954: Туреччина підписала пакт про взаємне співробітництво з Пакистаном.
  • 19 травня 1954 року: США та Пакистан підписали угоду про взаємну оборону.
  • 24 лютого 1955: Ірак і Туреччина підписали військову угоду в Багдаді, почалося використання терміну «Багдадський пакт». У тому ж році до Багдадського пакту приєдналися Велика Британія (5 квітня), Пакистан (23 вересня) та Іран (3 листопада).
  • Жовтень 1958: штаб-квартира Багдадського пакту перенесена з Багдада до Анкари.
  • 5 березня 1959 року: США підписують військові угоди з Пакистаном, Іраном та Туреччиною.
  • 24 березня 1959 року: новий республіканський режим Іраку вивів країну з альянсу.
  • 19 серпня 1959: METO перейменована в CENTO[5].
  • 1965: Пакистан намагався отримати допомогу від своїх союзників у війні проти Індії[6]. 20 вересня Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 211, і Сполучені Штати та Велика Британія підтримали рішення ООН, припинивши постачання зброї обом воюючим сторонам[7].
  • 1971: У новій війні з Індією Пакистан знову безуспішно намагався отримати допомогу союзників. (США надали Пакистану обмежену військову підтримку[8], але не в рамках CENTO.)
  • 1974: Сполучене Королівство виводить сили з альянсу після турецького вторгнення на Кіпр.
  • 11 березня 1979 року: новий уряд Ісламської Республіки Іран вивів країну з CENTO.
  • 12 березня 1979 року: Пакистан виходить із CENTO.
  • 1979: CENTO офіційно розформована.

Генеральні секретарі

ред.

Генеральний секретар, який призначається Радою міністрів на три роки з можливістю поновлення, керував діяльністю CENTO. Генеральними секретарями були[9][10]:

Ім'я Держава На посаді
Авні Халіді   Ірак 1955 – 31 грудня 1958
Осман Алі Бег   Пакистан 1 січня 1959 – 31 грудня 1961
Аббас Алі Халатбарі   Іран січень 1962 – січень 1968
Тургут Менеменджіоглу   Туреччина січень 1968 – 1 лютого 1972
Насір Ассар   Іран 1 лютого 1972 – січень 1975
Уміт Халук Баюлкен   Туреччина січень 1975 – 1 серпня 1977
Сідар Хасан Махмуд   Пакистан серпень 1977 – березень 1978
Камуран Гюрюн   Туреччина 31 березня 1978 – 1979

Залізниця CENTO

ред.

CENTO спонсорувала залізничну лінію, частину якої було завершено, щоб забезпечити залізничне сполучення між Лондоном і Тегераном через Ван. Ділянка від озера Ван в Туреччині до Шарафхане в Ірані була завершена і профінансована здебільшого CENTO (переважно Велика Британія). Будівництво було особливо складним через складний рельєф. Частина маршруту включала залізничний пором через озеро Ван із терміналом у Татвані[en] на західній стороні озера. Примітні особливості залізниці на іранській стороні включали 125 мостів, серед них міст із прольотом, що височить, Катур[en], розміром 1 485 футів (453 м) завдовжки, що охоплює ущелину глибиною 396 футів (121 м)[11][12].

Культурно-наукові установи

ред.

Як і його партнери НАТО та СЕАТО, CENTO спонсорувала низку культурних і наукових дослідницьких установ:

  • Конференції CENTO з викладання громадського здоров’я та практики громадського здоров’я[13].
  • Програма культурних праць CENTO[14]
  • Інститут ядерної та прикладної науки CENTO
  • Наукова координаційна рада CENTO[15]
  • Наукова рада CENTO
  • Симпозіум CENTO з розвитку сільської місцевості[16][17]

Установи підтримували широкий спектр невійськових заходів, зосереджених на сільському господарстві та розвитку. Наприклад, у 1960 році CENTO профінансував 37 проєктів, які охоплювали сільське господарство, освіту, охорону здоров'я, економічний розвиток і транспорт[18]. Також організовано принаймні один симпозіум із проблеми ящура та чуми великої рогатої худоби[19].

Організація, яка стала Інститутом ядерної науки CENTO, була заснована західними державами в рамках Багдадського пакту, як тоді називали CENTO[20]. Спочатку він був розташований у Багдаді, Ірак, але був переміщений до Тегерана, Іран, у 1958 році після того, як Ірак вийшов із CENTO[21]. В Інституті навчалися студенти з Пакистану та Туреччини, а також з Ірану[22].

Наукова рада CENTO

ред.

Наукова рада CENTO організувала низку наукових симпозіумів та інших заходів, у тому числі зустріч у Лахорі (Пакистан) у 1962 році під назвою "The Role of Science in the Development of Natural Resources with Particular Reference to Pakistan, Iran and Turkey"[23].

Примітки

ред.
  1. ↑ George Lenczowski, American Presidents and the Middle East, 1990, p. 88
  2. ↑ Wragg, David W. (1973). A Dictionary of Aviation (вид. first). Osprey. с. 88. ISBN 9780850451634.
  3. ↑ Martin, Kevin W. (2008). Baghdad Pact. У Ruud van Dijk та ін. (ред.). Encyclopedia of the Cold War. New York: Routledge. с. 57. ISBN 978-0-415-97515-5. Процитовано 30 січня 2009. Thus, the Baghdad Pact is widely considered the least successful of the Cold War schemes engendered by the Anglo-American alliance.
  4. ↑ Dimitrakis, Panagiotis, The Value to CENTO of UK Bases on Cyprus", Middle Eastern Studies, Volume 45, Issue 4, July 2009, pp 611–624
  5. ↑ US National Archives. 333.8 Records of the Central Treaty Organisation (CENTO) 1956-79. https://www.archives.gov/research/guide-fed-records/groups/333.html#333.8.2 [Архівовано 2017-08-25 у Wayback Machine.]
  6. ↑ CENTO nation help sought by Pakistan. Chicago Tribune. September 7, 1965 [1] [Архівовано 2015-09-09 у Wayback Machine.]
  7. ↑ The India-Pakistan War of 1965. Office of the Historian, Bureau of Public Affairs, United States Department of State [2] [Архівовано 2015-07-08 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Ambrose, Stephen E. (1989). Nixon: The Triumph of a Politician 1962–1972. Т. II. New York: Simon & Schuster. ISBN 978-0-671-72506-8.
  9. ↑ From Encyclopedia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/central-treaty-organization-cento-a-mutual-defense-and-economic-cooperation-pact-among-persia-turkey-and-pakistan-wi [Архівовано 2013-11-17 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Cahoon, Ben. International Organizations A-L. www.worldstatesmen.org. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 10 грудня 2021.
  11. ↑ Geneva Times, 15 April 1971. p9 http://fultonhistory.com/Newspaper%2011/Geneva%20NY%20Daily%20Times/Geneva%20NY%20Daily%20Times%201971%20Mar-Apr%201971%20Grayscale/Geneva%20NY%20Daily%20Times%201971%20Mar-Apr%201971%20Grayscale%20-%201035.pdf [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Meklis, Y. Along the Path of a CENTO Railway: A Narrative with Text and Photographs Telling how Iran and Turkey, with the Support of CENTO Associates, are Repeating History by Linking Their Countries with a Modern Railway. CENTO Public Relations Division (1959?). https://books.google.com/books/about/Along_the_Path_of_a_CENTO_Railway.html?id=qEUYAAAAIAAJ&hl=en [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Kashani-Sabet, Firoozeh. OUP (2011) Conceiving Citizens: Women and the Politics of Motherhood in Iran. p. 291.
  14. ↑ Див, для прикладу, у "Solo exhibitions": http://www.bengalfoundation.org/old/index.php?view=artist/ArtistProfile.php&artistID=100&page=5 [Архівовано 2017-03-21 у Wayback Machine.]
  15. ↑ ASME web page for Mr. Sadik Kakaç. https://www.asme.org/about-asme/get-involved/honors-awards/press-releases/sadik-kakac-awarded-honorary-membership [Архівовано 2015-06-18 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Beeman, William O. (1986). Language, Status, and Power in Iran. Indiana University Press. с. 226. ISBN 9780253113184. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  17. ↑ Amad, Mohammad Javad (2011). Agriculture, Poverty and Reform in Iran. Routledge. с. 172. ISBN 9780415614382. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 листопада 2017.
  18. ↑ Меморандум ЦРУ, опублікований відповідно до положень про свободу інформації США. "EIGHTH CENTO MINISTERIAL COUNCIL SESSION TEHRAN, APRIL 28-30, 1960 U.S. POSITION ON THE TURKISH- IRANIAN RAILWAY LINK". http://www.foia.cia.gov/document/eighth-cento-ministerial-council-session-tehran-april-28-30-1960-us-position-turkish [Архівовано 2015-06-18 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Lawrence, Mary Margaret (21 вересня 1973). CENTO Seminar on the Control and Eradication of Viral Diseases in the CENTO Region: With Special Emphasis on Foot-and-mouth Disease and Rinderpest and Renderpest-like Diseases; [papers. Central Treaty Organization. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021 — через Google Books.
  20. ↑ Restivo, Sal P. (1982). Science, Technology, and Society. ISBN 9780195141931. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021 — через Google Books.
  21. ↑ Orr, Tamra B. (15 серпня 2009). Iran and Nuclear Weapons. The Rosen Publishing Group, Inc. ISBN 9781435852815. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021 — через Google Books.
  22. ↑ Entessar, Nader. Middle East Policy Council website. "Iran's Nuclear Decision-Making Calculus". http://www.mepc.org/journal/middle-east-policy-archives/irans-nuclear-decision-making-calculus?print [Архівовано 2015-06-18 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Smith, ML. "The Role of Science in the Development of Natural Resources with Particular Reference to Pakistan, Iran and Turkey". Elsevier (2013). https://books.google.com/books?id=g-xsBQAAQBAJ&dq=CENTO+Institute+of+Nuclear+%26+Applied+Science+-centos&source=gbs_navlinks_s [Архівовано 11 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Див. також

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.
  • CENTO on the US State Department's website.


  Це незавершена стаття про Ірак.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про міжнародну організацію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  Це незавершена стаття про політику США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багдадський_пакт&oldid=42950130