Чума великої рогатої худоби

Чума великої рогатої худоби (англ. Rinderpest; cattle plague or steppe murrain; лат. Pestis bovum) — гостра вірусна хвороба великої рогатої худоби, перебіг якої відбувається у вигляді септицемії з високою температурою і запально-некротичним враженням слизових оболонок, переважно шлунково-кишкового каналу. Ліквідована в світі 2011 року внаслідок кампанії з ерадикації, про що повідомила продовольча та сільськогосподарська організація ООН[1][2]

Чума великої рогатої худоби
Rinderpest Virus.JPG
Спеціальність ветеринарія
Причини Rinderpest virusd
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D012301
CMNS: Rinderpest у Вікісховищі

Збудник хвороби і група ризикуРедагувати

Збудник чуми великої рогатої худоби — РНК- вірус, для якого характерний поліморфізм. Зв'язується з білками крові та інших рідин. Культивується на культурі тканин. Не стійкий в навколишньому середовищі. Дезінфектанти в звичних концентраціях інактивують вірус протягом декількох хвилин.

Епізоотологічні особливостіРедагувати

До чуми сприйнятливі велика рогата худоба, зебу, буйволи. Джерелом інфекції є хворі і перехворівші тварини, які виділяють вірус з калом, сечею, молоком, слиною. Зараження відбувається в природних умовах через органи травлення, слизову оболонку носа. Сприяють розповсюдженню захворювання хижі птахи і тварини, які механічно розносять вірус, поїдаючи трупи тварин. Чума перебігає у вигляді епізоотій з 90-100 % летальністю, в стаціонарних місцях летальність — 5-20 %.

ПатогенезРедагувати

Після аліментарного (з харчуванням) зараження вірус швидко потрапляє в кров і розноситься по організму. Репродукція вірусу проходить в лімфовузлах, кістковому мозку, легенях, слизових оболонках респіраторної та травної системи. Це викликає виникнення септичного ураження різних органів. У зв'язку з сильним ураженням слизової оболонки шлунково-кишкового каналу різко порушується травлення, розвивається пронос, що веде до зневоднення і виснаження хворої тварини.

Труп виснажений, кров водяниста, погано згортається. Слизові оболонки, починаючи з ротової порожнини і закінчуючи прямою кишкою, гіперемійовані, з ерозіями та виразками, крововиливи. Жовчний міхур містить велику кількість жовчі (900 мл).

СимптомиРедагувати

Інкубаційний період — 3-17 днів. Захворювання перебігає гостро, рідше — блискавично, підгостро і абортивно.

Перша ознака — підйом температури до 41-42 °C. Атонія передшлунків, спрага, зниження надоїв. Але основні ознаки проявляються на слизових травного каналу — гіперемія, вузлики, які розпадаються з утворенням яскраво-червоних ерозій та виразок. Сильна слинотеча. Кон'юнктива червоного кольору, помутніння рогівки. На початку хвороби спостерігається запор, потім  — профузний пронос. Вагітні тварини абортують. Хворі гинуть на 5-21 день. Підгостра форма спостерігається в стаціонарних пунктах і перебігає більш доброякісно.

ДдіагностикаРедагувати

Діагноз встановлюють на підставі аналізу епізоотологічних даних, клініки, патанатомії і лабораторних досліджень (виділення вірусу, біопроби, серологічних реакцій (РЗК, РДП, ІФА). Диференціювати чуму необхідно від злоякісної катаральної гарячки, ящуру, пастерельозу, кокцидіозу, вірусної діареї.

ПрофілактикаРедагувати

Хворих тварин забивають, трупи спалюють. Охорона території країни від заносу інфекції. При виникненні захворювання накладають карантин. Хворих забивають, трупи спалюють. Гній спалюють. У загрозливій зоні проводять щеплення. Карантин знімають через 21 день після проведення комплексу заключних ветеринарно-санітарних заходів.

ПриміткиРедагувати

  1. "No More Deaths From Rinderpest" (Press release). World Organisation for Animal Health. Retrieved 25 May 2011. [1] (англ.)
  2. McNeil Jr, Donald G. (27 June 2011). "Rinderpest, a Centuries-Old Animal Disease, Is Eradicated". The New York Times. [2] (англ.)