Бабшин
Ба́бшин — село в Україні, у Жванецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
| село Бабшин | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Тер. громада | Жванецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA68020070020061053 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1445 |
| Населення | 222 |
| Площа | 0,72 км² |
| Густота населення | 301,39 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32378 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°28′10″ пн. ш. 26°33′19″ сх. д. / 48.46944° пн. ш. 26.55528° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32378, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с.Гринчук |
| Карта | |
  Бабшин | |
 Бабшин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва
ред.Назва пов'язана з давньоукраїнською міфологією. За уявленнями наших предків, баба — жіноче божество, тітка бога Святовита, яка витала над світом у вигляді хмар, пізніше уособлювала світло і нібито жила у горах, на високих кручах.[1]
Згідно народної легенди, яку описано в праці[2] Юхима Сіцінського:
Назва Бабшина, за місцевим переказом, виникла від того, що початок поселенню поклала одна жінка («баба»), на ім’я Катерина, яка, ховаючись із сином Михайлом від татар, побудувала в лісі собі землянку
Географія
ред.Наддністрянське село Бабшин розкинулося на лівому березі Дністра, за 30 кілометрів від Кам’янця-Подільського та за 12,5 кілометри від автошляху національного значення Н03.
Клімат
ред.Бабшин знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше. Але діяльність людини призводить до поганих змін та глобального потепління.
Історія
ред.Бабшин згадується в документах із XV століття.
1445 року село купив кам'янецький суддя Микола Чорний.
В XVI столітті Бабшин належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським.
У XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські. В першій половині XIX ст. село було власністю Каспера і Яна Йорданів гербу Труби, дідичів сусіднього Жванця, котрі в свою чергу продали Бабшин у 1819 році Ґрохольським гербу Сирокомля. У 1835 році село придбав новий власник — Пьотр Ґрадовський гербу Любич (1780-1876).
В XIX столітті населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок, усі — українці-селяни, займаються тільки землеробством.
Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев'яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Кам'яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двоярусний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею. Дзвіниця разом із церквою кам'яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священника побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір. Церковнопарафіяльна школа з 1885 року, розмістилася в кам'яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради, такий опис подано в працях Юхима Сіцінського.[3]
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, селяни зазнали репресій. Багатьох частинах Поділля відбувались масові селянські повстання, проти радянської влади.
В 1932–1933 селяни села пережили Голодомор.
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.
В 1981 році почалось заповнення басейну Дністра водою, яке тривало шість років, внаслідок цього частина села Бабшин затоплено в долині річки Дністер.
З 1991 року в складі незалежної України.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[4] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Населення
ред.За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 216 осіб.[5]
Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 189 осіб, населення села скоротилось на 12,50 % порівняно зі 2001 роком.
Мова
ред.У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Релігія
ред.Природоохоронні території
ред.Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Галерея
ред.-
В'їзд у село -
Михайлівська церква -
В центрі села -
Автобусна зупинка -
ДОТ неподалік села
Див. також
ред.- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки
ред.- ↑ М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 17
- ↑ БАБШИН
- ↑ БАБШИН. ЖИТТЯ ТРИВАЄ
- ↑ ВВРУ, 2017, № 46, стор. 11
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ [https://ukurier.gov.ua/media/files/2019-1/всі%20сторінки_.pdf ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ щодо переліку релігійних організації, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»]
Посилання
ред.- Бабшинська хата віниками багата [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] — Кам’янецький часопис КлюЧ. 2016-10-07