Відкрити головне меню
Бабак степовий
Бабак степовий
Бабак степовий
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Гризуни (Rodentia)
Підряд: Вивірковиді (Sciurognathi)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Бабак (Marmota)
Вид: Бабак степовий
Біноміальна назва
Marmota bobak
(Muller, 1776)[2][3]
Bobak Marmot Marmota bobak distribution map.png
Синоніми
Mus bobak Muller, 1776[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Marmota bobak
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Marmota bobak
EOL logo.svg EOL: 312104
ITIS logo.svg ITIS: 632379
IUCN logo.svg МСОП: 12830
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 93158

Бабак степовий, або байба́к, або степовий сурок (Marmota bobak) — вид гризунів роду бабаків (Marmota) родини вивіркових (Sciuridae). Великий гризун з групи мисливських видів — довжина тіла досягає 61 см, вага — 9,3 кг.

Вид вперше систематизував німецький зоолог Філіп Людвіг Статіус Мюллер[3].

Поширення та особливості біологіїРедагувати

 
Бабаки в окол. Герасимівки (Луганщина), поч. літа 2009 року. Фото Михайла Колеснікова

Живиться степовою рослинністю, живе в норах. Ще у 18—19 століттях був поширений в степовій зоні Європи і Азії. Тепер його ареал представлений окремими клаптями між Сіверським Дінцем та Волгою і далі на схід до Північного Казахстану. В Україні бабаки збереглися у Великобурлуцькому, Валківському та Шевченківському районах на Харківщині, Біловодському та Міловському районах на Луганщині, де існує бабаковий заповідник «Стрілецький степ». У межах Регіонального ландшафтного парку «Диканський» на території загальнозоологічного заказника місцевого значення Фесенкові Горби успішно проводиться акліматизація бабаків.

Від інших бабаків бабака степового легко відрізнити за довжиною хвоста (не більше 15 см) і однотонним піщано-жовтим забарвленням. Завдяки темним кінчикам остевого волосся його спина вкрита темно-бурими або чорними брижами, що згущуються на потилиці і на верхній частині голови. Щоки ясно-рудуваті; під очима бурі або чорні плями. Черево помітно темніше і руде з боків; кінець хвоста темно-бурий. Зустрічаються бабаки-альбіноси. Линяння у бабаків один раз на рік; починається в травні і закінчується (у старих бабаків) до кінця серпня, іноді затягуючись до вересня.

ЧисельністьРедагувати

Чисельність популяцій цього гризуна за останні 50 років зросла з 4 тис. у 1955 р. до 22 тис. у 2005 р.[4] Пік чисельності (91 тис.) відмічений у 1991 році. Зараз чисельність стабільна і вид активно промишляють[5].

Бабак як мисливський звірРедагувати

Бабак — цінний мисливсько-промисловий звір (використовують хутро, м'ясо, жир). У зв'язку з тим, що існування бабака пов'язане з цілинами і перелогами, збереження його як виду і як мисливського треба здійснювати в заповідниках і мисливських господарствах.

Бабак як символРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Tsytsulina, K., Zagorodnyuk, I., Formozov, N. & Sheftel, B. 2016. Marmota bobak. (errata version published in 2017). The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T12830A115106780. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T12830A22258375.en. Процитовано 1 листопада 2018. 
  2. а б Marmota bobak (Muller 1776). Fauna Europaea http://www.faunaeur.org/. 
  3. а б О латинском названии степного сурка. БАЙБАК.РУ. Процитовано 8 липня 2015. (рос.)
  4. [1][недоступне посилання з червень 2019]
  5. Охота на байбака. ОХОТНИЧЬИ ПРОСТОРЫ. Всё об охоте и рыбалке. Архів оригіналу за 2009-08-04. Процитовано 2011-04-30. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати