Бабак

рід ссавців
Бабак
Бабак альпійський (Marmota marmota)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Підряд: Вивірковиді (Sciuromorpha)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Підродина: Xerinae
Триба: Marmotini
Рід: Бабак (Marmota)
Види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Marmota
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Marmota • Зоологія (розділи «ссущіи або ссавцѣ», «птицѣ») . — : ,
EOL logo.svg EOL: 34620
ITIS logo.svg ITIS: 180136
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9992

Бабак[1][2], байбак[1], бобак[3] (Marmota Blumenbach, 1779) — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae) поширених в Євразії та Північній Америці. Бабаки в основному їдять зелень і багато видів трав, ягід, лишайники, мохи, коріння і квіти. Як правило, живуть у норах і перебувають у сплячці впродовж зими. Більшість бабаків дуже соціальні. У залежності від виду, довжина голови й тіла становить від 30 до 60 сантиметрів, довжина хвоста — від 10 до 25 см, вага становить від 3 до 7 кілограмів[4].

ЕтимологіяРедагувати

Marmota походить від ретороманського слова murmont, що перекладається як «гірська миша»[5]. Бабак є запозиченням з тюркських мов[6].

Склад родуРедагувати

Систематики розрізняють 14 видів бабака з двох підродів [1].

Фото Наукова назва Середовище проживання Поведінка
  Marmota marmota Альпійські луки від Франції до Словаччини, Польщі, Румунії Мешкає у глибоких системах нір; травоїдний вид. Живе в сімейних групах, що складаються з батьківської пари та потомства (як правило, 15–20 особин). домівкою є підземна нора, яка передається через багато поколінь родини. У цих норах є 8–10 футові тунелі, які ведуть до великої кімнати, де проводить у сплячці вся сім'я.
  Marmota vancouverensis Субальпійські луки острова Ванкувер (Канада) Рийний колоніальний травоїдний вид, також їсть дрібні фрукти; у сплячці з початку жовтня до початку травня.
  Marmota baibacina Гірські степи й альпійські луки пд.-зх. Сибіру, зх. Монголії, сх. Казахстану, Киргизстану, Сіньцзяну (Китай) Живе колоніями з багатьма норами; рослиноїдний; зимова сплячка триває 7–8 місяців.
  Marmota himalayana Населяє альпійські луки, пасовища та пустельні умови з дуже низькою кількістю опадів — цн. і зх. Китай, Гімалаї Індії, Непалу та Пакистану Живе колоніями, сплячку проводить у незвичайно глибоких норах.
  Marmota caudata Займає альпійський кущ і луки та скелясті ділянки з карликовим ялівцем — Афганістан; Сіньцзян (Китай); пн.-зх. Індія; Киргизстан; пн. Пакистан; Таджикистан Зазвичай утворює моногамні стосунки, але живе у великих соціальних групах; будує систему нір; зимова сплячка приблизно з вересня по квітень або травень.
  Marmota sibirica передгірські, гірські степи та альпійські луки — пд. Сибір, Монголія, пн. Китай Проживає у великих колоніях. Травоїдний. Осінню сплячку розпочинає у вересні.
  Marmota monax Живе в багатьох екосистемах — має широкий ареал в Канаді й США Переважно самотні, за винятком під час розмноження, хоча в інший час може виникати обмежена соціальна взаємодія. Дієта включає в себе найрізноманітніші трави й листя чагарників; також безхребетні. Сплячка триває по-різному залежно від умов проживання.
  Marmota bobak Мешкає в різноманітних степових ареалах — сх. Україна, Казахстан і територія Росії між ними Утворює колонії, що складаються з кількох родин. Нори складні. Харчується зеленими частинами, цибулинами, квітами і пагонами трав. Залишає зимову сплячку в кінці березня-квітні.
  Marmota camtschatica гірська (до 1900 м) й арктична тундри в східному Сибіру Живе в колоніях з багатьма норами. Зимові нори мають глибину до вічної мерзлоти. Зимова сплячка починається у вересні-жовтні та триває до травня. Харчується найрізноманітнішими рослинами, а також споживає безхребетних.
Marmota broweri Мешкає в арктичній тундрі — Аляска (США), ймовірно також Юкон (Канада) Їсть трави та інші зелені рослини, а взимку впадає в сплячку. Дуже соціальний, проживає в колоніях до 50 особин у спільній системі нір.
  Marmota menzbieri Від середньо- та високогірного степового поясу до альпійських лугів — поширення обмежене західним Тянь-Шаном (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан) Живиться в основному підземними частинами рослин, але іноді споживає комах. Зимова сплячка починається з середини серпня до першої декади вересня й закінчується залежно від часу танення снігу.
  Marmota caligata Безлісні альпійські луки, де є скелясті відслонення — пд. Аляска, зх. Канада, штати Вашингтон, Айдахо, Монтана Дієта складається майже повністю з трав'янистих рослин. Зимова сплячка: жовтень-лютий на півдні, вересень-квітень у Британській Колумбії. Це високосоціальні тварини. Живуть колоніями.
  Marmota olympus Луки вище 1400 м на олімпійському півострові — штат Вашингтон, США Багато колоній розташовані на схилах, що виходять на південь через раніше танення снігу. Пасеться на найрізноманітніших травах і кущах. Ймовірно, зимує ≈ восьми місяців щороку.
  Marmota flaviventris Луки, долини та передгір'я, часто там, де ліс та луг утворюють мозаїку — Канада (Британська Колумбія, Альберта); США (Каліфорнія, Юта, Монтана, Айдахо, Орегон, Вайомінг, Невада, Нью-Мексико, Вашингтон, Колорадо, Південна Дакота) Живе поодинці, парами чи колоніями. Харчується різноманітними травами та кущами. Тривалість зимової сплячки залежить від висоти проживання. Живе у норах.

Бабак в УкраїніРедагувати

В Україні мешкало два види бабака, з яких до наших днів дожив лише один:

Бабак степовий є в Україні мисливським видом.

Промисел бабаківРедагувати

Бабаків в усіх частинах родового ареалу завжди промишляли і промишляють заради м'яса, жиру і хутра. Найціннішим є бабаковий жир, який, як у всіх зимосплячих ссавців (також напр. борсук, ведмідь), має лікувальні властивості.

Розвиток, нарівні з промислом і полюванням, спортивного полювання на бабаків та інших дрібних тварин, так званий «вармінтинг» (наприклад, [2]), тобто демонстрація технічних характеристик нарізної зброї на живих мішенях [3] [4], є нічим не виправданою «розвагою», оскільки поранені тварини часто встигають піти в нору і там гинуть.

Полювання-змагання організовуються також підпільно: варвари-мисливці сідають на стільці на високій кручі та з нарізних рушниць з оптичним прицілом наввипередки вбивають бабаків, які вилазять з нір з відстані у сотні метрів. Колись бабаків було значно більше. Жителі сіл, прилеглих до Двурічанського національного парку, кажуть, що сьогодні бабаків лишилось хіба що десята частина від того, що було 10-15 років тому. Тисячі бабаків потрапляють до браконьєрських петель. Обережний звір є дуже ласою здобиччю для браконьєра: у нього смачне м'ясо, гарне хутро і дорогий товар чорного ринку — бабачий жир. Літр жиру, який можна натопити з одного бабака, коштує до 1600 гривень. Злочинним полюванням займаються як правило не місцеві жителі, а приїжджі — ті, хто працює для налагодженого ринку бабачого жиру. Наслідки цього трагічні — за роки незалежності України чисельність бабака катастрофічно зменшилась. Найменшою вона була у 2011 році. З 2012 року його популяція почала відновлювати чисельність[7].

Бабак як символРедагувати

Герби і монетиРедагувати

Бабаки завжди були символом степових просторів. Бабак степовий є на гербі Луганщини та гербі Міловського району цієї області[5], на території якої розташовані найбільші популяції цього виду мисливських звірів в Україні[6]. Також він присутній на гербах Куп'янська, Великого Бурлука та Мілового[8]

Кам'яні бабиРедагувати

Бабак став прообразом степових кам'яних баб[7] [8][недоступне посилання з серпень 2019], які стоять на степу зі скіфських та половецьких часів. Олжас Сулейменов, розглядаючи докладно такі питання, у своїй книжці «Аз и Я» з численними етимологічними розвідками пише: «Первыми материалистами, складывавшими погребальный обряд из наблюдений за смертью природы. Человек — дитя природы — уподоблялся другим ее сынам. Поиск бессмертия привел его к мысли спасительной: смерть это сон. Старость это осень. Засыпает сурок в норе, набив ее припасами. Раскапывая зимой норы, древний брат мой видел сурка, свернувшегося клубком в земном жилище, усыпанном зернами. Пригреет солнце, и выходит сурок, похудевший, заспанный — живой. Эти наблюдения над жизнью и смертью растений и животных (в особенности землеройных) легли в основу важного обряда: „уснувшего“ человека отныне клали в „нору“, в позе спящего сурка и посыпали зерном или багрово-желтой охрой, краской осени. … Люди разного происхождения и погребались по разным обрядам. Дети земли — как сурки в норе (скрюченность, охра, зерна. Для них цвета траура — багрово-жёлтый). Дети неба, как угасшее солнце. Цвет их траура — чёрный.» [9][недоступне посилання з серпень 2019]. (також щодо тюркських «сурок» та Сури" див. Ю. Е. Березкин. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам Як і «сура»/«сурок», слова «баба»/«бабак» — тюркського походження, і пов'язані як з віруваннями і пращурами, з одного боку, так і степовими мешканцями, які схоронювалися під землю і здаля нагадували силуети людей, з іншого боку. Аналізуючи пам'ятки у формі кам'яних баб, Селейменов також зазначає: «Що відрізняє головну ідею Тенгріанства від ідей пізніших релігій? Віра в буквальне воскресіння, у продовження життя на землі в тому ж образі людському. Пройдеш через сон і прокинешся 1) як бабак і трава (якщо ти син землі), 2) як сонце (якщо ти син Неба).» [http://www.litru.ru/br/?b=92624&p=59[недоступне посилання з серпень 2019][недоступне посилання з жовтня 2019].

Такі статуї тепер зберігаються в багатьох музеях і колекціях статуй просто неба, зокрема біля Історичного музею в Києві, біля Харківського, Луганського і Донецького університетів.

У мистецтвіРедагувати

Л. Бетховен написав пісню «Бабак»Marmotte», op. 52 № 7) на слова Гете, що закріпилася у навчальному репертуарі музичних шкіл і стала широко відомою як фортепіанна п'єса. Героєм цієї пісні є один з тих жебраків, що приручали собі цих гризунів і ходили жебрати разом із ними. Українською мовою романс перекладали М. Рильський[9][10] та Ю.Отрошенко[11]

Бабак у традиціях українцівРедагувати

Бабака згадують на свято святої Явдохи (14 березня). У цей день прокидався бабак, свистів тричі, перевертався на інший бік і спав аж до Благовіщення. Давні українці виходили в поля, щоб почути його свист.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Шарлемань, М. Ссавці. — Плазуни. — Земноводяні. — Київ : Держ. вид-во України, 1927. — С. 21.
  2. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 249.
  3. Покорный, А. / перевѣвъ на рускій языкъ М. Поляньскій. Зоологія. — Прага : Книгопечатня Богеміи, 1874. — С. 32.
  4. Andrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 189. — ISBN 1400834112.
  5. Skeat W.W., Skeat W.W. The Concise Dictionary of English Etymology. — Wordsworth Editions, 1993. — С. 272. — ISBN 1853263117.
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 103.
  7. Мандрівка до країни бабаків/ Українська правда: Життя, 26.06.2013
  8. Мандрівка до країни бабаків/ Українська правда: Життя, 26.06.2013
  9. В. Кузик. Лебединий спів. Schwanengesang // Вступна стаття, упорядкування нотного матеріалу, примітки В.Кузик. — К., «Етнос». — 2004. — 168 С.
  10. Л. ван Бетховен. «Бабак». Ноти і текст
  11. Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — Київ. «Арт Економі», 2012. — 388 с.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати