Б'ют (англ. Butte) — місто (англ. city) в США, центр округу Сілвер-Бау штату Монтана. Населення — 33 525 осіб (2010[1]). Місто розміщене на висоті 1 688 м над рівнем моря. Поштовий код — 59701 і телефонний код — 406.

Місто
Б'ют
англ. Butte
Butte, Montana collage.png

Координати 46°00′23″ пн. ш. 112°31′47″ зх. д. / 46.00638888891677425° пн. ш. 112.52972222224778420° зх. д. / 46.00638888891677425; -112.52972222224778420Координати: 46°00′23″ пн. ш. 112°31′47″ зх. д. / 46.00638888891677425° пн. ш. 112.52972222224778420° зх. д. / 46.00638888891677425; -112.52972222224778420

Країна США
Штат Монтана
Округ Сілвер-Бау
Межує з

сусідні нас. пункти
Гелена ?
Дата заснування 1864
Площа 1856,57 км²
Висота центру 1688  м
Населення 33525 осіб (2010[1])
Густота населення 18,06  осіб/км²
Міста-побратими Альтенштайг
Часовий пояс UTC−7, влітку UTC-6
Телефонний код 406
Поштовий індекс 59701, 59702, 59703, 59707, 59750
Код FIPS 3011397
GeoNames 5642934
Офіційний сайт co.silverbow.mt.us
Б'ют. Карта розташування: США
Б'ют
Б'ют
Б'ют (США)
Б'ют. Карта розташування: Монтана
Б'ют
Б'ют
Б'ют (Монтана)
Б'ют. 2012

ІсторіяРедагувати

Б'ют виник наприкінці ХІХ століття як робітниче поселення з видобутку золота та срібла. Індустріалізація Америки та розвиток електроенергетики викликали шалений попит на мідь і її видобування у Б'юті значно зросло. Місто приваблювало працівників з усього світу, воно розрослося. У ньому появився легендарний салон і район червоних ліхтарів — «Алея Венери» вздовж Меркурі-стріт. В теперішні часи про склад етнічних груп, які приїхали на роботу до міста, можна робити висновки зі страв місцевого куховарства. Тут можна знайти і корнуольський пиріг[en], і слов'янський маківник, і скандинавські млинці з картоплі та борошна.[2]

 
Вілла мідного короля після реставрації

ГеографіяРедагувати

Б'ют розташований за координатами 45°53′45″ пн. ш. 112°39′37″ зх. д. / 45.89583° пн. ш. 112.66028° зх. д. / 45.89583; -112.66028 (45.895959, -112.660222)[3]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 1856,57 км², з яких 1855,08 км² — суходіл та 1,49 км² — водойми.

КліматРедагувати

Клімат : Б'ют
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний
максимум, °C
14,4 16,1 20,6 28,3 32,2 36,1 37,8 37,2 33,9 29,4 20,6 18,9 37,8
Середній максимум, °C −1,3 1,5 5,6 10,9 16,0 21,5 26,6 26,1 19,4 13,1 3,8 −1,2 11,9
Середній мінімум, °C −14,8 −12,4 −7,5 −3,1 1,3 5,2 7,5 6,7 1,8 −3,2 −9,3 −14,6 −3,6
Абсолютний
мінімум, °C
−44,4 −46,7 −37,8 −26,7 −12,8 −5,6 −2,2 −5 −16,1 −30,6 −41,1 −46,7 −46,7
Норма опадів, мм 13 12 21 26 51 53 37 35 28 20 15 13 324
Кількість
днів з опадами
7,9 6,0 7,6 8,1 9,4 9,0 6,1 5,1 6,1 6,7 6,7 7,6 86,3
Кількість
сніжних днів
7,8 7,6 9,6 6,6 2,7 0,4 0,0 0,1 0,8 3,2 7,2 8,5 54,5
Джерело: NOAA[4]

ДемографіяРедагувати

Історія переписів
Перепис Населення Зміна в %
1870241
188033631295.4%
189010 723218.9%
190030 470184.2%
191039 16528.5%
192041 6116.2%
193039 532−5.0%
194037 081−6.2%
195033 251−10.3%
196027 877−16.2%
197023 368−16.2%
198037 20559.2%
199033 336−10.4%
200033 8921.7%
201033 525−1.1%
Оцінка 201834 284[5]2.3%
source:[6]
U.S. Decennial Census

Згідно з переписом 2010 року[1], у селищі мешкало 33 525 осіб у 14 628 домогосподарствах у складі 8476 родин. Густота населення становила 18 осіб/км². Було 16373 помешкання (9/км²).

Расовий склад населення:

До двох чи більше рас належало 2,1 %. Частка іспаномовних становила 3,7 % від усіх жителів.

За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 21,0 % — особи молодші 18 років, 62,6 % — особи у віці 18—64 років, 16,4 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 41,3 року. На 100 осіб жіночої статі у селищі припадало 102,2 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 101,8 чоловіків також старших 18 років.

Середній дохід на одне домашнє господарство становив 53 670 доларів США (медіана — 37 686), а середній дохід на одну сім'ю — 68 659 доларів (медіана — 53 258). Медіана доходів становила 42 408 доларів для чоловіків та 32 460 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 19,7 % осіб, у тому числі 25,0 % дітей у віці до 18 років та 8,2 % осіб у віці 65 років та старших.

Цивільне працевлаштоване населення становило 16 132 особи. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 27,5 %, роздрібна торгівля — 14,8 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 11,1 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 8,4 %.

ЕкономікаРедагувати

Виробництво мідіРедагувати

У 1917 році видобування міді у копальнях Б'юту досягло свого піку і неухильно знижувалося після цього. За час Другої світової війни, виробництво міді в Чукікамата (Чилі), набагато перевищило виробництво її у Б'юті.

 
Озеро Берклі-Піт. 2012

Варіння пиваРедагувати

Перші пивоварні були відкриті в Б'юті у 1870-х роках. Їх власниками були переважно німецькі іммігранти, у тому числі Леопольд Шмідт, Генрі Мюллер і Генрі Мюнцер. У 1960-х роках на ринку домінувала продукція великих компаній пивоварння — Budweiser, Miller і Coors. Проте, в 1990-х у місті Б'ют та його сусідах появилися невеликі броварні, що виробляють свою продукцію, а також завозять імпортне пиво.

ПромисловістьРедагувати

 
Готель Фінлен. 2007

Б'ют є центром гірничодобувної промисловості регіону, що ведеться відкритим способом. Тут добувають мідну руду, свинець, цинк, срібло і золото. Тут також можна знайти рідкісні зразки мінералів: ковеліну, енаргіту, вюрциту, дигеніту, тетраедриту, халькозину та інших.

Визначні пам'ятки містаРедагувати

 
Будинок мідного короля. 2002
  • Богоматір Скелястих гір — статуя Пресвятої Діви Марії висотою 27 м, присвячена жінкам і матерям у всьому світі, на вершині континентального вододілу, з видом на Б'ют.
  • Будинок мідного короля — 34-кімнатний місцевий музей, а раніше резиденція, одного з трьох мідних королів Б'юта — Вільяма А. Кларка[en], який був побудований у 1884—1888 роках у вікторіанському неороманському стилі.
  • Берклі Піт — гігантський колишній кар'єр копальні мідної руди заповнений дуже токсичною водою. На південній стіні озера Берклі Піт[en] є оглядовий майданчик.
  • Всесвітній музей гірничої справи — заснований у 1963 році на місці колишньої «Шахти Сирітки»[7]. Його головною визначною пам'яткою є макет міста рудокопів — «Ущелина пекельного рику». П'ятдесять виставкових будівель і незліченні артефакти дають можливість скласти уявлення про життя та працю рудокопів на одній з найпродуктивніших у світі мідних шахт.[8]
  • Високогірний ковзанярський центр США — швидкісна ковзанка на відкритому повітрі, одна з трьох таких ковзанок у США.

ОсобистостіРедагувати

 
Леві Лейфеймер. 2005

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Річний дохід на особу, яка працювала на повну ставку. Оцінка в доларах 2015 року.


ДжерелаРедагувати

  1. а б в American FactFinder. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019. (англ.)
  2. Історія і Культура co.silverbow.mt.us (англ.)
  3. Gazetteer. Бюро перепису населення США. Процитовано 16-06-2019. (англ.)
  4. Climatography of the United States No. 20 (1971-2000): BUTTE MOONEY AP, MT. National Oceanic and Atmospheric Administration. лютий 2004. Процитовано 27 лютого 2016. 
  5. Population and Housing Unit Estimates. Процитовано 23 липня 2019. 
  6. Moffatt, Riley. Population History of Western U.S. Cities & Towns, 1850–1990. Lanham: Scarecrow, 1996, 128.
  7. Шахта Сирітка hauntedhouses.com (англ.)
  8. Всесвітній музей гірничої справи miningmuseum.org (англ.)

ПосиланняРедагувати