Відкрити головне меню

Ковелі́н, або мі́дне інди́го, або ковелі́т — мінерал класу сульфідів, сірчистий різновид мінерального виду ковелін — клокманіт.

Ковелін
Covellite-USA.jpg
Ковелін
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1] і чинний (успадкований, G)[d][2]
Клас мінералу Сульфід міді
Генезис Екзогенний метасоматичний
Хімічна формула CuS
Ідентифікація
Колір Індиговосиній, темносиній
Форма кристалів Пластинки
Сингонія Гексагональна сингонія
Спайність Досконала
Злам Нерівний до раковистого
Твердість за шкалою Мооса 1,5 - 2,0
Блиск Напівметалічний
Прозорість Непрозорий
Колір риси Сірий до чорного
Інші характеристики
Походження назви Niccolo Covelli[d][3]

Назву отримав на честь італійського мінеролога Нікола Ковеллі, який на початку XIX століття відкрив новий мінерал неподалік від вулкана Везувія.

Зміст

ОписРедагувати

 
Ковелін зі Шварцвальду (Німеччина)

Формула CuS або Cu2CuS3 (Cu2SCuS2). За Є.Лазаренко містить (%): Cu — 66,48; S — 32,52. Домішки — Fe, Se, Ag, Pb.

Кристалізується в гексагональної сингонії. Вид симетрії дигексагонально-біпірамідальний.

Звичайно спостерігається у вигляді тонких прожилків, примазок та порошкуватих і сажистих мас. Кристали трапляються рідко і мають пластинчастий габітус з розвитком пінакоїда {0001} і пірамідальних граней {1011}. Інколи ковелін утворює епітаксичні зростання з піритом або сфалеритом.

Колір ковеліну індигово-синій, темно-синій. Колір риси сірий до чорного. Блиск напівметалічний, матовий. Непрозорий. Спайність досконала. Твердість 1,5-2,5. Крихкий. Питома вага 4,6-4,7. У тонких листочках гнучкий. Оптичні властивості: одноосьовий, позитивний, дисперсія сильна. Сильно анізотропний.

Утворення і родовищаРедагувати

Ковелін є типовим екзогенним мінералом зони вторинного збагачення мідних сульфідних родовищ, де утворюється за рахунок метасоматичного заміщення інших сульфідів. Розвивається метасоматичним шляхом по сульфідам міді: халькопіриту, борніту, халькозину. У деяких місцях (родовища Б'ютт, США) ковелін відомий як гідротермальне утворення.

Самостійних родовищ не утворює. У великих масах був знайдений в Новій Зеландії. Зустрічається в Італії, Німеччині, Сербії, Чилі, США (Колорадо, Монтана). У незначних кількостях кількостях він наявний майже у всіх родовищах міді. Великі кристали і кристалічні групи ковеліну знайдені у руднику Калабона в Сардинії і родовищі Б'ютт у Монтані, США.

Практичне значенняРедагувати

Разом з іншими сульфідами міді, особливо з халькозином, ковелін розробляється як мідна руда. Цей мінерал є природним надпровідником.[4] Крім того, непрозорі кристали з яскравим блиском роблять його привабливим для колекціонування.

Основний метод збагачення — флотація. В лабораторних умовах ковелін можна отримати за допомогою анаеробних бактерій.[5]

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Beudant F. S. Traité Élémentaire de Minéralogie — 2 — Paris: 1832.
  3. MinDat
  4. Benedetto, F.D., Borgheresi, M., Caneschi, A., Chastanet, G., Cipriani, C., Gatteschi, D., Pratesi, G., Romanelli, M., Sessoli, R. (2006). «First evidence of natural superconductivity». European Journal of Mineralogy 18 (3): 283–287.(англ.)
  5. Gramp, J.P., Sasaki, K., Bigham, J.M., Karnachuck, O.V., Tuovinen, O.H. (2006). «Formation of Covellite (CuS) Under Biological Sulfate-Reducing Conditions». Geomicrobiology Journal 23 (8): 613–619.(англ.)

ПосиланняРедагувати