Астрильд смугастий

вид птахів
Астрильд смугастий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Астрильд (Estrilda)
Вид: Астрильд смугастий
Estrilda astrild
(Linnaeus, 1758)[2]
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Loxia astrild Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Estrilda astrild
Віківиди: Estrilda astrild
EOL: 45511023
ITIS: 179610
МСОП: 22719574
NCBI: 187427

Астри́льд смугастий[3] (Estrilda astrild) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари. Виділяють низку підвидів. Часто утримується в неволі.

Опис

ред.
 
Смугастий астрильд
 
Зграйка смугастих астрильдів (Калдаш-да-Раїня, Португалія)
 
Смугастий астрильд (Гран-Канарія, Канарські острови)
 
Смугастий астрильд (Сан-Томе)

Довжина птаха становить 11-13 см, розмах крил 12-14 см, вага 7-10 г. Забарвлення переважно сірувато-коричневе, поцятковане тонкими темними смужками, особливо помітними на спині, боках і животі, горло і груди світліші, білуваті. Хвіст темно-сіро-коричневий. У деяких підвидів живіт рожевуватий. На обличчі червона "маска", щоки білуваті. Очі темно-карі, дзьоб коралово-червоний, лапи тілесного кольору.

Підвиди

ред.

Виділяють п'ятнадцять підвидів:[4]

Масковий астрильд раніше вважався підвидом смугастого астрильда, однак був визнаний окремим видом.

Поширення і екологія

ред.

Смугасті астрильди широко поширені в Субсахарській Африці, від Гвінеї і Ефіопії до Південно-Африканської Республіки. Також вони були інтродуковані в різних частинах світу, зокрема на Сан-Томе і Принсіпі, Реюньйоні, Маврикії, Родригесі, Кабо-Верде, на островах Вознесіння, Святої Єлени, на Сейшельських островах, на острові Амстердам, в Португалії та Іспанії, на Мадейрі, Гран-Канарії, Тенерифе і Азорських островах, на Тринідаді, в Бразилії, на Бермудських островах, на Новій Каледонії, на острові Ефате (Вануату), на Таїті та на Гаваях.

Смугасті астрильди живуть у відкритих саванах, в чагарникових заростях, на луках, полях і болотах, в трав'яних і чагарникових заростях на берегах водойм, на трав'яних галявинах. Вони є дуже соціальними птахами, по завершенню сезону розмноження утворюють зграї, які нараховують до кількох сотень птахів. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Протягом дня вони розсіюються по місцевості в пошуках їжі, займаючи площу близько 1 км² для кожної зграї, а ввечері збираються в одному місці на дереві або в очереті, де проводять ніч.

Смугасті астрильди живляться переважно насінням трав, яке птахи збирають прямо з колосся, зокрема насінням Panicum, Digitaria, Setaria, Eragrostis, Echinochloa і Hyparrhenia, а також дрібними комахами та іншими безхребетними, особливо під час сезону розмноження. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону і зазвичай припадає на сезон дощів. Самці виконують демонстраційні танці, присідаючи перед самицею і тримаючи в дзьобі травинку. Гніздо велике, кулеподібне, робиться з переплетеної трави і рослинних волокон, розміщується в густих чагарниках або траві. Іноді на вершині справжнього гнізда розміщується фальшиве, в якому іноді відпочиває самець, і яке має на меті заплутати хижаків або порушників. В кладці від 4 до 7 білих яєць. Насиджують і самиці, і самці, вдень змінюючи один одного, а вночі разом відпочиваючи в гнізді. Інкубаційний період триває 11-14 днів. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 3 тижні. За сезон може вилупитися до 4 виводків. Смугасті астрильди іноді стають жертвами гніздового паразитизму білочеревих і фіолетових вдовичок.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Estrilda astrild: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 вересня 2022
  2. Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 173—174.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 вересня 2022.

Джерела

ред.
  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.

Посилання

ред.