Відкрити головне меню
Астрагал піщаний
Астрагал піщаний
Астрагал піщаний
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Galegeae
Рід: Астрагал (Astragalus)
Вид: Астрагал піщаний
Біноміальна назва
Astragalus arenarius
L., 1753
Синоніми
Tragacantha arenaria (L.) Kuntze
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Astragalus arenarius
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Astragalus arenarius
EOL logo.svg EOL: 703708
IPNI: 476216-1
IUCN logo.svg МСОП: 176601
The Plant List: ild-8600

Астрага́л піща́ний[1], астрагал пісковий[2], вовчий горошок пісковий (Astragalus arenarius L.) — рослина роду Астрагал родини бобових.

Зміст

Загальна біоморфологічна характеристикаРедагувати

Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна сірувато пухнаста від двороздільних волосків або рідше (var. glabrescens Rchb.) майже гола рослина.
Стебло лежаче або висхідне, розгалужене 10-30 см заввишки.
Коренева система стрижнева.
Прилистки плівчасті, зрослі між собою, на верхівці загострені, супротивні черешку, близько 5 мм завдовжки.
Листки непарнопірчасті, складаються з 7-13 довгастолінійних листочків.
Квітконоси 2-4 см завдовжки.
Квітконіжки коротші за листки.
Приквітки дрібненькі, яйцеподібні.
Квітки 15-17 мм завдовжки, світло-пурпурові, лілові, зрідка білі, зібрані по 3-7 у короткі (1,5-3 см) китиці.
Чашечка трубчасто-дзвоникоподібна, зубці її в 4-5 разів коротші за трубочку.
Насіння — довгасто-лінійні боби, 12-20 мм завдовжки, з прямим тоненьким носиком, не цілком двогнізді, опушені або майже голі, відхилені від осі суцвіття.
Цвіте у червні-липні, плодоносить у липні-серпні.
Розмножується насінням.

ЕкологіяРедагувати

Росте на пісках, сухих освітлених піщаних підвищеннях у соснових лісах зеленомохових з розрідженим травостоєм, лишайникових борах, а також по берегах річок, на залізничних насипах, по узбіччях доріг. Псамофіт, ксеромезофіт.

Ареал видуРедагувати

Чисельність, природоохоронний статус виду та заходи з охорони в УкраїніРедагувати

В Україні зростає в нечисленних популяціях, що займають площу до 40 м2; щільність 1-8 особин на 1 м2. Вразливий вид. Занесений до Червоної Книги України.

Також занесений до списку регіонально рідкісних видів судинних рослин Чернігівської та Полтавської областей. Охороняється в Рівненському та Поліському природних заповідниках, Шацькому та «Прип'ять-Стохід» національних природних парках, «Нижньоворсклянському» ландшафтному парку, гідрологічному заказнику «Острівський» (Рівненська область).

Причинами зміни чисельності є вузька еколого-ценотична амплітуда, що зумовлена природними (заліснення борових пісків, загущення деревного, чагарникового і трав'яного ярусів) та антропогенними (лісозаготівля, пожежі, надмірна рекреація та випасання худоби) чинниками.

Господарське та комерційне значенняРедагувати

Протиерозійна, кормова, медоносна, декоративна рослина.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Определитель высших растений Украины, 1987;
  • Флора УРСР, 1954;
  • Шацький національний природний парк…, 1994.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати