Арцишевський Роман Антонович
Роман Антонович Арцишевський (9 липня 1946 року, смт Ківерці, УРСР, СРСР — 28 січня 2017 року, Київ, Україна) — філософ, педагог[1], організатор освіти[2]. Доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України[1], академік Міжнародної академії педагогічних і соціальних наук, заслужений діяч науки і техніки України.[2]
| Арцишевський Роман Антонович | |
|---|---|
| Народився |
9 липня 1946 Пахалівка |
| Помер | 28 січня 2017 (70 років) |
| Країна |
 СРСР→ Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Московський державний університет імені М. В. Ломоносова |
| Галузь | філософія, педагогіка, журналістика |
| Заклад | ВНУ імені Лесі Українки |
| Вчене звання | професор, академік |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
| Відомий завдяки: | автор підручників, викладач |
| Батько | Арцишевський Антон Романович |
| Мати | Сидорчук Ольга Павлівна |
| У шлюбі з | Ірина Петрівна Тимошенко |
| Діти | Арцишевська Маргарита, Арцишевська Олена |
| Нагороди |
  |
Біографія ред.
Народився 9 липня 1946 року в робітничій сім'ї[3] в Ківерцях, Волинської області.[1][2]
Освіта ред.
- У 1961 після закінчення навчання у 8-річній школі розпочав трудову діяльність, водночас продовжив навчання у вечірній школі робітничої молоді.[3]
- З 1964[3] по 1969 навчався на факультеті журналістики Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова.[2]
- У 1979 захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему «Світогляд у структурі суспільної свідомості» у Московському державному педагогічному інституті імені В. І. Леніна.[3]
- У 1988 захистив докторську дисертацію з філософії натему «Світогляд як суспільне явище» в Інституті філософії АН СРСР.[3]
- У 1994 обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України.[3]
- У 2003 обраний дійсним членом Міжнародної академії педагогічних і соціальних наук.[3]
Кар'єра ред.
- З 1969 по 1970 — літературний редактор редакції Ногінської міської газети «Знамя коммунизма».
- З 1971 по 1972 — викладач кафедри філософії Московського авіаційно-технологічного інституту.
- З 1972 по 1973 — співробітник науково-дослідної соціологічної лабораторії МДУ імені М. В. Ломоносова.
- З 1973 по 1979 — старший редактор групи з проблем підручника головної редакції видавництва «Просвещение».
- З 1979 — старший викладач, (з 1984) доцент, (з 1984 по 1986) старший науковий співробітник, (з 1986) професор, (з 1987 по 1991) проректор з наукової роботи Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки.
- З 1991 по 1994 — проректор з навчально-експериментальної роботи, керівник Республіканського центру світоглядної освіти молоді ЛДПІ імені Лесі Українки.
- З 1994 по 2002 — директор Інституту соціальних наук ВДУ імені Лесі Українки.
- З 2002 по 2009 — завідувач кафедри філософії та релігієзнавства ВНУ імені Лесі Українки.
- З 2005 по 2007 — проректор з наукової роботи ВНУ імені Лесі Українки.[3]
Був головним редактором Наукового вісника ВНУ ім. Лесі Українки. Серія: Філософські науки; першим заступником головного редактора часопису «Підручник ХХІ століття»; членом редакційних колегій часописів: «Педагогічний пошук» (Луцьк); «Гуманітарні науки» (Ялта – Київ); «Педагогічні технології» (Луцьк); «Філософія і психологія» (Івано-Франківськ).[3]
Розробив концепцію світоглядної освіти молоді, що лягла в основу навчальних програм і підручників з нового інтегрованого шкільного курсу «Людина і суспільство». За дорученням Міністерства народної освіти Уераїни у 1989–1994 очолював упровадження курсу в школах республіки.[2]
Автор близько 200 наукових праць, зокрема 6 монографій, понад 30 підручників і навчальних посібників, 5 з яких були визнані Інститутом навчальної книги імені Георга Еккерта (Німеччина) кращими серед аналогічних, виданих на пострадянському просторі.[2]
Помер 28 січня 2017 року. [1][2][4]
Сім'я ред.
У 1970 одружився з Іриною Петрівною Тимошенко. У 1973 народилася донька Маргарита. У 1988 народилася донька Олена.[3]
Творчість ред.
З 1959 почав писати вірші й друкуватися в Ківерцівській районній газеті «Ленінський шлях».[3]
Літературно-художні твори ред.
- Квіти кохання. Етюд // Ленінський шлях. – 1960.
- Мрійники. Етюд // Ленінський шлях. – 1960.
- Пісня про Лучеськ // Літературна Україна. − 1996.
- Поезії // Перевесло. Антологія. У 2-х т. Т. 1. Поезія. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. – С. 5−16.
- Казка про щастя // Волинь: Всеукр. суспільно-політичний, літературно-мистецький часоп. – 2005. − No 7. – С. 165−182.
- Атом вечности: Поэзы. – Луцк : “РВ”, 2011. – 106 с. Стихи разных лет. – Луцк : “РВ”, 2011. – 120 с.
- Казки і легенди. – Луцьк : “РВ”, 2011. – 48 с.[3]
Основні праці ред.
- Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. Л., 1986;
- Світ і людина: Підруч. для 8–9 кл. К., 1992; 1996;
- Людина і суспільство: Підруч. для 11 кл.: У 2 ч. К., 1992; Л., 1994 (співавтор);
- Особа і суспільство: Підруч. для 10 кл. К., 1997 (співавтор);
- Людина в сучасному світі. К., 1997 (співавтор);
- Світ, людина, суспільство: Хрестоматія. К., 1997 (співавтор);
- Методичні принципи світоглядної освіти // Пед. пошук. 1999. № 4;
- Віталогія – філософське вчення про людину // Наук. вісн. Волин. університету: Філос. науки. 1999. № 9;
- Роль самосвідомості у становленні соціального суб’єкта // Соц. студії. 2000. № 1, 2.
Нагороди ред.
- 1991 — нагороджений медаллю А. С. Макаренка Міністерства народної освіти України.
- 1996 — нагороджений знаком Міністерства освіти України «Відмінник освіти України».
- 2006 — нагороджений знаком АПН України «УшинськийК. Д.».
- 2008 — присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.
- 2010 — нагороджений заохочувальною відзнакою ВНУ імені Лесі Українки «Золотий нагрудний знак».
- 2011 — нагороджений медаллю НАПН України «Г. С. Сковорода».[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д В.С. Пикалюк. Арцишевський Роман Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
- ↑ а б в г д е ж Арцишевський, Роман Антонович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Роман Антонович Арцишевський: біобібліографічний покажчик. / упоряд. і авт. вступ. сл. І.Я. Коцан. − Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. − 60 с.
- ↑ Вічна пам’ять професорові Роману Арцишевському | Волинський національний університет імені Лесі Українки. vnu.edu.ua (укр.). Процитовано 11 лютого 2024.
Джерела ред.
- В.С. Пикалюк. Арцишевський Роман Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.
- Редакція ВУЕ. Арцишевський, Роман Антонович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Роман Антонович Арцишевський: біобібліографічний покажчик. / упоряд. і авт. вступ. сл. І.Я. Коцан. − Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. − 60 с.
- Арцишевський Роман Антонович // Український педагогічний словник / Семен Гончаренко; [гол. ред. С. Головко]. – Київ: Либідь, 1997. – 373, [1] с. – С. 30.
- Імена України: біограф. щорічник / Укр. акад. наук нац. прогресу, Ін-т гуманітар. досліджень ; редкол.: Ю. О. Храмов (голов. ред.) [та ін.]. - Київ : Фенікс, 1999. – С. 17.
- Хто є хто в Україні. 2007: біографічний словник / Ін-т гуманітарних досліджень; УАН Національного прогресу. — Київ : Фенікс, 2007. — С. 32.
- Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2021 рік / Упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : «Терези» – 308 с. – С. 139-137.
- В. Карпюк. Славні імена України. — Луцьк, 2004. — С. 137.